Німа смерть. Фолькер Кучер
Читать онлайн книгу.
за все, – почав продюсер, знервовано гасячи навіть наполовину не викурену цигарку, – вам не варто аж так надуживати моїм дотеперішнім благородством. Не думаю, що ваше начальство буде в захваті щодо вашої схильности до вживання кокаїну, навіть якщо ви того разу робили це у вільний від служби час!
– Кокаїном ви мене й частували!
– Я можу жити зі своїми вадливими звичками, – знизав плечима Оппенберґ. – Як, можливо, ви і з вашими. Але начальнику поліції останнє точно не сподобається.
– Ви намагаєтесь мене шантажувати в такий нікчемний спосіб?
– Я просто хочу, щоб ми повернулися до основ нашої дружби. Я залюбки співпрацюватиму з вами, якщо ви пообіцяєте не застосовувати проти мене інформацію, яку я сам проти себе вам даватиму.
– Такої обіцянки я дати вам не можу, – відрізав Рат. – На справі про вбивство дружба закінчується.
– А я кажу, що мова не йде про вбивство.
Оппенберг запалив іще одну цигарку. Він глибоко затягнувся, перш, ніж почати знову.
– Ви маєте слушність щодо одного: Фелікс Кремпін справді найнявся до Белмана за моїм дорученням. Але ніколи не йшлося про диверсію чи, тим паче, вбивство! Дозвольте, я коротко поясню…
– Я слухаю.
– Ви, либонь, знаєте, що наша галузь зараз зазнає кардинальних перетворень. Хто хочете залишитися в бізнесі, має знімати звукові фільми; а це задоволення не з дешевих. І знайдете небагато компаній настільки фінансово потужних, як гігант УФА. Більшість – це невеличкі творчі підприємства, для яких перехід з одного типу виробництва до іншого створює величезні проблеми.
– Як вам.
– Виробництво звукового фільму набагато складніше і дорожче, ніж виробництво звичайного, німого. І тут ми наближаємося до суті справи. Нехай я не надто високої думки про Белмана і його фільми, в одному треба віддати йому належне – він знімає значно дешевше, ніж будь-хто. Ось чому Фелікс мав покрутитися там, у них, розкрити кілька виробничих секретів і застосувати їх у «Монтані». Оце й усе. – Оппенберґ знову глибоко затягнувся. – Можливо, я не мав права провокувати його: я закидав йому недбалість, як керівникові виробництва.
– Тож мова йде про шпигунство.
– Називайте це, як вам до вподоби. Ситуація, звісно, не кошерна, пане Рате, проте не така, щоб покласти край нашій дружбі.
– Чому ти мені допомагаєш? Твого працівника підозрюють у вбивстві і переховуванні…
– Саме тому! Я сам його шукаю. Не знаю, що саме сталося в Белмана, однак можу сказати одне – Фелікс Кремпін не вбивця! І йому точно не ставилося за мету зривати зйомки в Белмана. А надто – комусь завдавати шкоди чи вбивати!
– Чому я маю вам вірити?
– Поставте питання навпаки: навіщо мені брехати? – посміхнувся Оппенберґ. – Коли я знаю, що мені нема чого боятися з вашого боку, любий друже.
– Я вам не друг.
– Тоді діловий партнер.
– Я б не називав шантаж партнерством!
– Облиште повторювати це слово! Але якщо справа дійсно для вас важлива, ми можемо