Німа смерть. Фолькер Кучер
Читать онлайн книгу.
я змирився з тим, що Вівіан банально кинула мене.
Рат задумливо кивнув.
– Якщо це так, ви не єдиний. Манфред Оппенберґ, у такому разі, теж знехтуваний. Однак він у це не вірить.
– Те, що вона не з’явилася на зйомки – це справді не є в її стилі. Вівіан надійніша, ніж ви собі уявляєте.
– У професійному сенсі, я так розумію?
– Я знаю небагатьох наших колег, які б так важко працювали, як вона.
– Крім того, вона пропускає зйомки фільму, який Оппенберґ робить спеціально для того, щоб побудувати їй золотий міст у майбутнє? Чому? Тільки щоб не стикатися з вами і її покровителем Оппенберґом? Ні, це не тримається купи! Вона таким чином ставить під загрозу свою кар’єру!
– Вона б так не вчинила. «Вражений блискавкою» – це її другий звуковий фільм! Вона до цього вже показала в «Люті», що не належить до когорти примадонн німого кіно, які бояться звуку, бо він розкриває їхні мовні ґанджі й акторські вади.
– Як ви гадаєте, де Вівіан?
– Звідки мені знати? – стенув плечима Черні.
– А ви просто розкажіть мені все, що знаєте. – Рат відчув, що актор щось замовчує. – І все, що ви думаєте, що, можливо, знаєте.
Черні вагався лише коротку мить.
– Було таке, що… Гаразд, вона мені сама сказала якийсь час тому, що когось зустріла.
– Коханець?
– Ні, тоді вона б мені не сказала. Продюсер.
– Ви маєте на увазі, Вівіан могла зрадити Оппенберґа в тому, що йому насправді дошкульне?
Черні знизав плечима.
– Думаю, це вразить його більше, ніж якби вона втекла з молодим коханцем. Він зробив ставку на неї. Чимало вклав у неї, і сподівається, що невдовзі його інвестиції відплатяться.
– Тоді навіщо б їй тікати?
– Завжди є щось краще за те, що маєш зараз.
– Оппенберґ, схоже, геть не передбачає такої ймовірности.
– У Вівіан контракт з Оппенберґом, він знає, що вона не може так легко відійти від нього.
– Однак, ви вважаєте, що це можливо?
– Якщо вона десь, де жоден німецький юрист не зможе до неї дотягтися…
– У Голлівуді, наприклад…
– Я не знаю. Однак її англійська достатньо хороша.
Рат задумливо кивнув головою і відпив води.
– Гаразд, – мовив він по невеличкій паузі.
– Що ви маєте на увазі? – Черні підлив собі трохи віскі. – Ви знайдете Вівіан?
Рат знизав плечима.
– Якщо ви відповісте на вирішальне для мене питання: куди вона поїхала після того, як сіла в те таксі?
– В усякому разі, не на вокзал Ангальтер, – ствердив Черні.
– Тоді ми повинні запитати в таксиста. Маєте номер телефону Вівіан?
– Так, але…
– Зателефонуймо туди, мені треба поговорити з портьє в її будинку.
Невдовзі Рат мав на лінії старого з мармурового фойє на Штріппе. Той виявив непогану пам’ять.
– Таксі, яким поїхала пані Франк? – перепитав він. – То був великий таксомотор, з подвійною бубновою стрічкою.
– Це мало бути восьмого лютого, – підказав йому Рат.
– Ви