Книга Розчарування. 1977–1990. Тимур Литовченко
Читать онлайн книгу.
от засинаючи вчора ввечері, напередодні свого 37-річчя, дорослий Феодосій раптом знов прокинувся уві сні… всередині тієї самої Світової Жаби, в якій заснув колись у дитинстві, лежачи в лікарні з поламаною лівою ногою, що ніяк не бажала загоюватися. Але цього разу, окрім далеких світлячкових розсипів зірок, він побачив… якісь вікна!.. Озирнувся довкола, придивився якнайуважніше…
І тоді лише зрозумів, що всередині Світової Жаби є не тільки вікна, але також недосяжно-високий сволок хати, стіни, двері й земляна підлога, піч, стіл і лави… Усе, як у батьківській хаті в Княжичах – от тільки нікого з людей тут немає: ні тата Костянтина Кириловича, ні мами Тетяни Михайлівни, ні братів, ні сестри, ні дружини Анни, ані їхніх діточок.
Він був сам-один у тій хаті, що містилася усередині Світової Жаби.
А як визирнув у найближче віконце… тоді взагалі зрозумів те, що важко було збагнути: виявляється, вікна тієї «внутрішньої хати» зовсім ніякими були не вікнами, а… його ж власними очима! Отож зовсім не у Світовій Жабі він сидів, а… всередині ВЛАСНОЇ ГОЛОВИ! Й дивився назовні крізь ВЛАСНІ ОЧІ! А там, назовні, іще одна хата була… потім ще й ще – немов у матрьошці!.. Й виходило насамкінець, що він – 37-річний художник Феодосій Костянтинович Тетянич – вміщує у собі весь світ з усіма далекими та близькими зірками й галактиками, із Сонцем, Землею та Місяцем! І сам на все це дивиться з власної голови-хати, що перебуває у ще більшій голові-хаті… потім ще й ще – аж до останньої найбільшої хати!
І все це є – НЕСКІНЧЕННІСТЬ!!!
От, власне, ця сама НЕСКІНЧЕННІСТЬ і стала найбільшим відкриттям цієї ночі! Оскільки НЕСКІНЧЕННІСТЬ за вікнами-очима першої внутрішньої хати трансформувалась у БЕЗКІНЕЧНІСТЬ, БЕЗКІНЕЧНІСТЬ за вікнами-очима другої внутрішньої хати – у БЕЗМЕЖЖЯ… А це слово Феодосій почав повторювати уві сні в режимі «коловороту»:
– Безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя!..
З ним на вустах і прокинувся.
І от тепер, опинившись посеред такої самої морозної лютневої ночі, якою була ніч його народження 37 років тому, повторив цей «коловорот слів»:
– Безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя-безмежжя!..
Спочатку повторював дедалі швидше:
– Безмежжябезмежжябезмежжябезмежжябезмежжя!..
Потім уповільнив темп, тоді фраза розкрилася прихованим своїм змістом:
– Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!.. Без меж я!..
– Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!.. Я без меж!..
– Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!.. Жя без ме!..
– Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!.. Жябез ме!..
– Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!.. Жаба з ме!..
Ага-а-а!.. Ось вона – загадка Світової Жаби! Нарешті вдалося її розгадати, бо фраза «Жаба з ме» не могла означати нічого іншого, як «Жаба зі мною» або «Жаба – це я, я – це Світова Жаба, захована в собі, яка дивиться назовні крізь свої ж власні очі-вікна»!
Своєю чергою оте БЕЗМЕЖЖЯ означало те саме, що і ФРІПУЛЬЯ – визначення, яке Феодосій придумав