Книга Розчарування. 1977–1990. Тимур Литовченко
Читать онлайн книгу.
кукан і навідався до найкращого друга Мар’яна з пропозицією піти на набережну Дніпра. Якщо добре клюватиме, там можна було наловити не на одну сковорідку верховодок і красноперок, а якщо вже зовсім пощастить – то й плоскирок. Втім, Марек поманив товариша на балкон, а там, стишивши голос, спитав:
– Чуєш, таке діло… Ти пам’ятаєш, як колись у молодших класах за «Червону руту» перед усіма заступився?
– Маєш на увазі, коли Йоська Гороховський з Данькою Красноштаном?..
– Ну так! Тебе ж Йоська тоді кастетом у скроню шандарахнув.
– Не кастетом, а свинцевим битком.
– Отже, пам’ятаєш…
– Ще б пак! Я ж тоді до лікарні зі струсом мозку загув.
– Ну так, загув… А нашу розмову після того пригадати можеш?
– Про те, хто насправді викривляє тексти українських пісень?
– Ага! Ти тоді сказав… – тут Марек зовсім збився на шепіт: – Ти сказав, що це все, мовляв, робота КДБ, а такі дурбелики, як Йоська з Данькою, все це просто повторюють. Пам’ятаєш?
Спартак мовчки кивнув.
– Ну отож. То знаєш, я тобі не повірив… а зараз вірю.
– З чого б це? – підліток аж очима закліпав від несподіванки.
– Ти знаєш, що Івасюк повісився?! Ну-у-у, той композитор, хто «Червону руту» написав…
– Що-о-о?!
Отакої! За всіма клопотами, пов’язаними з додатковими заняттями тричі на тиждень, Спартак навіть телевізор майже не дивився, часописи й ті читав вкрай нерегулярно. А тут така новина!..
– Газети про це ще місяць тому написали. Ти що, хіба не знав?!
– Та у мене ж репетитори… Математика й фізика.
– Але це ще не все.
– А що іще?
– Я чув, як вчора тітка Еля розповідала моїй мамі, буцімто Івасюк не сам повісився, а нібито його повісили. Бо там усе вкрай підозрідо вигля…
– Що-о-о?! Що ти таке?..
– Та тихіше ти!
Марек зиркнув у балконні двері, перевіряючи, чи не чує хто їхньої розмови, і знов зашепотів:
– Тітка Еля сказала, що там усе вкрай підозріло виглядає. Що дуже схоже на те, що його спочатку вбили, а потім мертве тіло повісили посеред лісу. І головне, про що шепочуться, – що зробило це Ка-Де-Бе… Тому я й подумав: ти у нас Професор, тобі видніше. Отож ти все ще тоді правильно зрозумів. А я, дурень такий, не повірив тобі. А це і справді робота Ка-Де-Бе, отакої!..
Ясна річ, що після почутого рибалити зовсім розхотілося. Аби вдома не виникало зайвих запитань, Спартак залишив вудку, кукан і тісто вдома у Чмутів, пообіцявши, що забере рибальське причандалля ввечері. Сам же поїхав у зовсім неочікуване для себе місце – до Володимирського собору.
Ні-ні, Спартак не був хрещеним. Більше того, батьки все життя виховували його в атеїстичному дусі. Та він знав, що маму Гатю свого часу самовільно, без дозволу її родини, охрестила куховарка Алевтина. А коли країною гриміла «справа лікарів-отруювачів» та прабабусю Юдіф Бенціонівну запроторили через