Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
але, на жаль, водночас він суттєво відстає з історії, географії та природничих наук, а всі вони є обов’язковими предметами. Якщо він не зможе набрати прохідний бал по двох або й більше з цих дисциплін, його кандидатуру ґімназія відсіє автоматично, що, як я знаю, було б великим розчаруванням для вас обох і для його дядька також.
– Великим розчаруванням – ще м’яко сказано, – зауважив Гаррі.
– Саме так, – погодився доктор Гедлі.
– А вони роблять винятки з правил? – озвалася Емма.
– Можу пригадати лише один такий випадок, відколи перебуваю на своїй посаді, – мовив директор. – І це було для хлопчика, котрий набивав сотню щосуботи упродовж літнього періоду.
Гаррі засміявся, згадавши, як сидів на траві та спостерігав, як Джайлз набирає очки, долаючи кожного з них:
– Тож нам просто доведеться переконатися, що він усвідомлює наслідки падіння нижче прохідного балу з двох обов’язкових предметів.
– Річ не в тім, що він недостатньо здібний, – правив своє керівник, – але якщо предмет йому не цікавий, то він швидко йому набридає. Іронія полягає в тому, що з його талантом до мов йому б плисти до Оксфорда. Але ми все ще мусимо переконатися, що він довеслує до Бристольської ґімназії.
Піддавшись вмовлянням батька та підкупу бабусі, Себастьян за кілька місяців таки зумів покращити свої знання з двох із трьох обов’язкових предметів. Він втямив, що один йому дозволили завалити, тож обрав природничі науки.
Наприкінці другого класу навчання Себастьяна директор уже був упевнений, що хлопчик докладе трохи більше зусиль задля прохідного балу в п’ятьох із шести предметів на іспитах. Та він знову збайдужів до природничих наук. Гаррі з Еммою все ще сподівалися та намагалися заохотити Себастьяна триматися на рівні. І директор, можливо, мав би рацію у своїй оптимістичній оцінці, якби не два випадки, які сталися під час останнього року навчання Себастьяна.
8
– Це книжка твого батька?
Себастьян кинув погляд на стосик романів, акуратно складених у вітрині книгарні. Заголовок одного звучав так: «Спиток – не збиток», автор Гаррі Кліфтон, три шилінґи і шість пенсів. Остання пригода Вільяма Ворвіка».
– Атож, – гордо зізнався Себастьян. – Хочеш її?
– Так, будь ласка, – попросив Лу Янґ.
Себастьян пробрався до магазину, товариш за ним. На столі біля входу стояли високі стоси з останнім твором його батька в твердій палітурці, оточеним м’якими обкладинками «Справи сліпого свідка» та «Хто не ризикує», перших двох романів із серії про Вільяма Ворвіка.
Себастьян передав Лу Янґу по примірнику кожного з трьох романів. До них швидко приєдналися кілька його однокласників, і він дав кожному з них по примірнику останньої книги, а в деяких випадках – і двох інших. Стосик стрімко зменшився, коли чоловік середнього віку вибіг із-за стійки, схопив Себастьяна за комір і потягнув за собою.
– Що ти в біса робиш?! – заверещав він.
– Усе гаразд, – сказав Себастьян, – це книжки мого батька!
– Тепер