Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
а потім відсоток від ціни, вказаній на обкладинці, за кожен проданий примірник. У випадку твого батька, гадаю, це приблизно десять відсотків. Видавець також повинен заплатити своїм працівникам, редакторам і рекламістам, друкарям, а ще витрачатися на рекламу та розповсюдження.
– А скільки ви отримуєте за кожну книжку? – запитав Себастьян.
Блейкмор не міг дочекатися відповіді на це запитання. Управитель повагався, перш ніж сказати:
– Близько третини ціни, вказаної на обкладинці.
Очі Себастьяна звузилися:
– Отже, мій батько отримує лише десять відсотків за кожну книжку, а ви – тридцять три?
– Еге ж, але я маю платити за оренду приміщення та податки, а також заробітну плату своєму персоналу, – спробував захищатися управитель.
– Тож моєму батькові було б дешевше повернути книжки, ніж заплатити вам повну суму, вказану на обкладинці?
Головний інспектор пошкодував, що сера Волтера Беррінґтона вже немає серед живих. Йому б сподобалася ця бесіда.
– Може, ви могли б мені сказати, сер, – продовжував Себастьян, – скільки книжок слід повернути.
– Вісім в оправі й одинадцять у м’якій палітурці, – відказав управитель, коли Гаррі заходив у приміщення.
Старший інспектор Блейкмор пояснив йому, що сталося, перш ніж додати:
– Цьго разу я не маю наміру притягати хлопця за крадіжку, пане Кліфтон, обмежуся лише попередженням. Я залишу вам, пане, подбати про те, щоб він надалі більше не робив нічого безвідповідального.
– Певна річ, старший інспекторе, – пообіцяв Гаррі. – Дуже вдячний вам і попрошу своїх видавців негайно ж відшкодувати нестачу книжок. А у тебе, хлопче, кишенькових грошей не буде доти, доки не повернеться кожен втрачений пенс, – додав він, звертаючись до Себастьяна.
Той закусив губу.
– Дякую, пане Кліфтон, – сказав управитель і дещо сором’язливо додав: – Якщо ви вже тут, сер, чи не будете такі люб’язні підписати решту примірників?
Коли Елізабет, матір Емми, лягла в лікарню на обстеження, то спробувала запевнити доньку, що хвилюватися нема про що, і попросила нічого не розповідати Гаррі або дітям, оскільки це тільки даремно їх зворохобить.
Та це, певна річ, викликало неспокій самої Емми, і як тільки вона повернулася до Беррінґтон-холу, то зателефонувала Джайлзу в Палату громад, а потім і своїй сестрі до Кембриджу. Ті обоє кинули все і наступним же потягом примчали до Бристоля.
– Будемо сподіватися, що наробила галасу з нічого, – сказала Емма, забираючи їх із Темпл-Мідс.
– Будемо сподіватися, що ти й справді пореш гарячку, – погодилася Ґрейс.
Джайлз у задумі задивився у вікно, коли вони мовчки їхали до лікарні.
Ще до того як доктор Лонґборн зачинив двері свого кабінету, Емма відчула, що новина не буде доброю.
– Хотів би знайти простий спосіб сказати вам це, – почав фахівець, коли вони сіли, – але боюся, що такого немає. Доктор Реберн, котрий лікував вашу матір упродовж кількох років, проводив планову перевірку