Хто не ризикує. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
зарплата нижче, ніж у касира з «Теско».
– Ви кажете, як мій батько, сер, проте навіть він не зміг мене відмовити.
Командор підвівся.
– Гаразд, Ворвіку. Тоді побачимося через два роки.
Вони знову потиснули один одному руки: співбесіда скінчилася.
– Дякую, сер, – сказав Вільям. Після того як двері за ним зачинилися, він хотів підстрибнути вгору та кричати «Алілуя», проте у приймальні він раптом побачив три постаті, які дивилися прямо на нього.
– Ім’я та звання! – спитав старший чоловік, якого він уже сьогодні бачив.
– Ворвік, сер. Констебль Вільям Ворвік.
– Сержанте, переконайтеся, що констебль Ворвік нікуди не втече, – сказав старший чоловік молодій жінці, постукав у двері командора і зайшов усередину.
– Доброго ранку, Брюсе, – сказав Гоксбі. – Чув, ви збираєтеся заарештувати Майлза Фолкнера. Не дуже ви швидко.
– Боюся, що ні, сер. Але я не через це прийшов…
І це було останнє, що Вільям почув перед тим, як двері зачинилися.
– Хто це? – спитав Вільям у жінки.
– Детектив старший інспектор Ламонт. Він очолює відділ витворів мистецтва та антикваріату і підпорядковується безпосередньо командору Гоксбі.
– Ви також працюєте з витворами мистецтва?
– Так. Я детектив сержантка Ройкрофт, а Ламонт – мій шеф.
– У мене якісь проблеми?
– По саму дупу, констеблю. Скажімо так, я б не хотіла опинитися на вашому місці.
– Але я тільки хотів допомогти…
– І завдяки цьому вам вдалося накрити операцію під прикриттям, що тривала півроку.
– Але як?
– Гадаю, скоро дізнаєтеся, – відповіла детектив Ройкрофт, щойно двері відчинилися і детектив старший інспектор Ламонт вийшов, люто подивившись на Вільяма:
– Заходьте, Ворвіку, – запросив він. – Командор хоче вам іще щось сказати.
Вільям із сумнівом зайшов назад до кабінету й подумав, що тепер його відішлють назад на чергування. Усмішка командора зникла, його обличчя стало похмурим, він не потиснув констеблю під номером 565LD руку.
– Ворвіку, ви шкідник, – сказав він, – і знайте: ви не потрапите у Пекгем.
5
– Це твій останній день як констебля, – сказав Фред, коли вони з Вільямом виходили з відділка на вечірнє патрулювання.
– Тільки якщо мене не випруть з детективів, – відповів Вільям. – У цьому разі я негайно повернуся на чергування.
– Фігня. Заробиш собі ім’я, це всі знають.
– Тільки завдяки тобі, Фреде. Ти навчив мене життя більше, ніж я міг вивчити в університеті.
– Тільки тому, що твоє життя було таким захищеним, Хористе. На відміну від мого. До якого департаменту тебе направили?
– Витвори мистецтва та антикваріат.
– Я гадав, що це така розвага для багатих та ледачих, а не об’єкт злочину.
– Це може бути дуже прибутковим злочином для тих, хто знає, як обійти закон.
– Просвіти мене.
– Зараз відбувається одна