До себе в барліг Кошовий повертався, коли Париж уже огорнула темрява.

      Їдучи центру, він зазвичай міг пірнути під землю на станції «Сіте», яка виводила на Палац юстиції й вважалася найзручнішою. Але майже завжди Клим робив гак. Опиняючись в паризькому серці, тягнуло неквапом прогулятися вздовж Сени. Переходив річку будь-яким мостом, далі сунув до Латинського кварталу й вже там спускався на «Сен-Мішель». Хай їхати довше, хай з пересадкою – йому подобалося отак неквапом пересідати з лінії на лінію. Хтось вважатиме Клима диваком, та метро стало для нього, вродженого містянина, одним із паризьких відкриттів, що вразили більше за знамениті Ейфелеву вежу чи Тріумфальну арку.

      Кошовий полюбив підземні мандри. Виявляється, саме цього бракувало в двох містах, які він вважав рідними: Києві, де народився й жив до тридцяти років, і Львові, де мовби народився наново, знайшов, утратив і знову знайшов кохання.

      Отак, умостившись у вагоні другого класу, він їхав майже до кінця, до Булоні.

      Пройти від метро «Порт Майо» три перехрестя, завернути – і ось ми вдома, на Брюнель.

      Клим займав тісну мансарду на шостому поверсі будинку, чий вік, напевне, сягав півтоліття. Спадисте прямокутне вікно відчинялося вгору. Лежачи на ліжку, можна бачити над собою небо. Коли – сіре, коли – чисте, коли – хмарне, а найкраще – коли над дахом пропливали хмаринки чудернацьких форм. Кошовий час від часу розважався, рахуючи їх, або прикидаючи подумки, на кого зі знайомих подібні та чи інша.

      Дерев’яне ліжко хоч не надто широке, все одно займало собою трохи менше половини кімнатного простору. Його ще вистачило на круглий клишоногий столик, куди Клим прилаштував маленьку гасову плитку, стілець із вигнутою спинкою, який стогнав, коли на нього сідали, і тумбочку: сюди він примостив вмивальний тазик з облупленою збоку емаллю й глек для води.

      Вбиральня була на кожному з поверхів, для загального користування мешканців. Лиш Клим, єдиний пожилець мансарди, мусив спускатися задля потреб поверхом нижче. Митися призвичаївся в громадській лазні, облаштованій в сусідньому кварталі, там же працювала цирульня.

      Черевики Клим ставив у куток, коли був удома – взував повстяні капці. Замість вішака забив у стіну кілька великих цвяхів, розвішав на них пальто, капелюх, плащ та синій берет. Мав ще піджак, пару штанів і три сорочки, все це раз на тиждень віддавав до пральні в будинку по сусідству. Чистий одяг вішав на спинку стільця, а для книжок змайстрував поличку.

      Офіцерські чоботи тримав під ліжком. Там же примостив фанерну валізу, єдине майно апатрида. У ній Кошовий тримав дбайливо загорнуті в мішковину легкі туфлі, змінні шкарпетки на гумках, дбайливо складений військовий однострій.

      На дні чемодана, під одностроєм, лежав револьвер системи наган.

      У таборі всіх військових, незалежно від рангу й статусу, змусили здати зброю. Свій наган Клим роздобув пізніше, вже коли опинився в Берліні. Паперові гроші на той час уже кілька