Голова з площі Пігаль. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
відкараскатися він, бо справді не кортіло, особливо після нинішньої зустрічі з редактором.
– Ви краще!
– Ви – герой, справжній!
– Не той, який у кіно!
Медсестри щебетали наввипередки, не лишаючи Кошовому жодних шансів для відступу. Він розмашисто підписав своє обличчя, відразу – вдруге, втретє, вчетверте. Шарлот на цій виставі була глядачкою, й видовище її явно тішило. Нарешті медички розлетілися, одна з них підхопила нарциси, аби знайти для них вазу. Щойно за останньою зачинилися двері, Клим підморгнув, наблизився до ліжка, нахилився, прийняв від мадемуазель смачний поцілунок.
– Не розумію, чому ми ховаємося, – промовив потім, відсторонившись. – Ти ж перша сказала, що ми не знайомі.
– Я сказала – знаю тебе, – поправила Шарлот. – Ти мій прихильник. Один із багатьох. Нічний сторож у кабаре має право бути прихильником однієї з танцівниць.
– Кращої артистки, – нагадав Кошовий. – І ти знаєш, я не компліменти кажу, не перебільшую. Про твій номер таке писали й до нашого близького знайомства.
– Там більше, – завважила вона. – Не вітаються близькі стосунки артистки кабаре з нічним сторожем. Ще й старшим від неї на двадцять років, ще й апатридом, якому треба продовжувати carte d’identitе́ d’е́tranger[28]. Хазяїн попереджав нас – жодних амурів на робочому місці. Кожна підписала папір. Ми ж не хочемо, аби мене вигнали.
– Ти знайдеш роботу.
– Ага, героїня першої шпальти, – гмикнула Шарлот. – Жертва, урятована не знати ким. Не ображайся, Клименті, але…
– Та я на таке давно не ображаюся, – відмахнувся Кошовий. – Мене інше цікавить. Як у нас далі все могло скластися. Чи не могло?
– Ти задля цього прийшов? Чи просто навідати?
– Не повіриш: саме два дні тому хотів запитати тебе.
– Замість того вгатив мені кулю в стегно, – дівчина реготнула. – Бач, а я журилася: ляжки, мовляв, товсті.
– У тебе там м’язи.
– Ти знав, куди цілити.
– Аби не мацав до того потрібні місця тим же, чим тримав револьвер, – Клим розкрив долоні, поворушив пальцями.
– Фе, безсоромний, – Шарлот грайливо показала кінчик язика.
Відверту розмову перервала поява медсестри – та урочисто внесла порцеляновий глечик із нарцисами.
– Дозвольте відкланятися, мадемуазель, – тон Кошового знову став ввічливо-світським.
– Вже йдете? Так скоро? – це спитала медичка.
– Месьє має справи, – спокійно пояснила Шарлот. – Але ж ми вдячні йому й чекаємо в гості знову. А я, до речі, нарешті матиму нагоду прочитати ось цю скандальну книгу.
Аж тепер Клим побачив на тумбі біля ліжка примірник «Пацанки»[29].
– Якщо дозволите, мадемуазель, я почитаю після вас, – цвірінькнула медсестра, ледь червоніючи. – Я швидко читаю, з лікарні не винесу, не хвилюйтеся.
– Та можете взяти додому, – Шарлот знизала плечима.
– Не можу, – дівчина раптом перейшла на шепіт. –