Рілла з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн книгу.
в них з роду не було достатньо супу, шоб туди налити… але для Джима та супниця то ж був цілий світ. Він за шось міг дуже чіплєтись, але його ніц не хвилювало шо наїдків в них для того посуду нема.
Вперше в житті Рілла Блайт торкнулася дитини… підняла… загорнула в ковдру, тремтячи, як би його не впустити чи… чи не завдати шкоди. А тоді поклала в супницю.
– А воно не задуситься? – стурбовано спитала вона.
– Та навіть якшо вдуситься, нема біди, – відповіла пані Коновер.
Нажахана Рілла трішки послабила згорток біля обличчя дитини. Дитя вже не плакало, просто дивилося на неї. На маленькому потворному обличчі кліпали великі темні очі.
– Краще, шоб його вітер не продув, – застерегла пані Коновер. – Воно ж помре.
Рілла обгорнула супницю малою подертою ковдрою.
– Передасте мені його, будь ласка, коли я залізу до брички, добре?
– Ясно шо, передам, – буркнула пані Коновер, підводячись з крісла.
Ось так Рілла Блайт в’їхала в дім Андерсонів затятою дитиноненависницею, а виїхала, везучи дитя в супниці на колінах!
Рілла думала, що ніколи не добереться до Інглсайду. У супниці панувала дивна тиша. З одного боку, вона була вдячна, що дитина не плакала, але хотіла почути хоча б якийсь писк, як доказ, що дитина жива. А якщо воно задихнулося! Рілла не наважувалася заглянути в згорток, бо ж дув такий вітер, справжнісінький ураган, вона «затамувала подих», що б там не сталося. Вона була така вдячна, коли нарешті дісталася гавані біля Інглсайду.
Рілла занесла супницю до кухні й поставила її на стіл просто перед носом Сьюзан. Та заглянула до супниці й чи не вперше в житті оніміла.
– І що ж це таке? – спитав лікар, який саме зайшов на кухню.
Рілла розповіла всю історію.
– Я просто мусила його принести, татку, – завершила вона. – Я не могла його там залишити.
– І що ж ти з ним робитимеш? – холодно спитав лікар.
Рілла не очікувала такого запитання.
– Ми… ми можемо залишити його ненадовго… хіба ні… поки все не влаштується? – спантеличено запнулася вона.
Лікар Блайт хвилину чи дві ходив туди-сюди по кухні, поки дитя витріщалося на білі стінки супниці, а до Сьюзан, схоже, повертався дар мовлення.
Нарешті лікар подивився на Ріллу.
– Мале дитя – це багато додаткової роботи й турбот у домі, Рілло. Нан і Ді наступного тижня їдуть в Редмонд, ані мама, ані Сьюзан за таких обставин не зможуть викроїти часу для цих турбот. Якщо хочеш залишити дитину, мусиш за нею глядіти сама.
– Самам! – спантеличення Рілли стерло всі граматичні правила. – Але ж… тату… я… я не можу!
– Буває, навіть молодші за тебе дівчатка доглядають за дітьми. Можеш звертатися за порадами до нас із Сьюзан. Якщо не можеш, мусиш віднести дитя назад до Мег Коновер. Очевидно, там дитина довго не проживе – вона надто вразлива й потребує особливої уваги. Сумніваюся, що маля виживе й у сиротинці. Але я не можу скинути дитя на плечі твоїй мамі чи Сьюзан.
Лікар