Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
знала його: він часто закохувався, зауважила вона.[24] Часто здавалося, ніби він був закоханий швидше у власне почуття, ніж у конкретну жінку.
Крім того, він був закоханий у власну мрію й боявся розлучитися з нею. «Месіанська епоха важливіша за Месію, – казав він. – Тієї хвилини, коли Месія прийде, він припинить ним бути. Якщо ти можеш знайти адресу Месії в телефонній книзі, він більше не Месія». Іноді йому здавалося, що він з однаковою силою бажає й боїться здійснення мрії. Бен-Ґуріон хотів досягти сіоністської мети, але боявся в майбутньому прокинутися у повсякденному житті.[25] Він поділився своєю думкою щодо Месії з групою письменників, яких скликав на зустріч. Йому було властиво думати, що його особиста мрія – одна з найвеличніших екзистенціальних питань людства.
Якось у вересні 1948 року Бен-Ґуріон зробив перерву в керуванні війною, щоб захистити Платона. Він поїхав у відповідь на статтю Єхіеля Гальперіна, письменника та журналіста щоденної газети «Давар». Гальперін наполягав, що Платон «не бачив несправедливості в увічненні рабства». У листі Бен-Ґуріон уточнив: «Платон не згадує про рабство у книзі „Республіка”». «Так, Платон був аристократом, – писав він, – і його політичні погляди аристократичні, але його намір був аристократією у простому та зрозумілому сенсі цього слова, що є правилом усіх вищих за рангом, або, як він додавав, правилом філософів, що позначає людей абсолютної істини та справедливості, які не отримують допомоги й переваг від уряду, не мають навіть бажання керувати, але повинні це виконувати як громадський обов’язок».
Три тижні по тому, коли на фронті йшли вирішальні бої, Бен-Ґуріон відправив Гальперіну інший лист, цього разу про «Закони» Платона. Він завжди хотів вірити, що цей діалог був підробкою, і дуже засмутився, коли дізнався що це був справді Платон. Бен-Ґуріон відчував, що на відміну від духу гуманізму, яким була просякнута «Республіка», Платон у своїх «Законах» дивився на життя майже як судовий слідчий. Він намагався пояснити собі, як це могло статися. «Дві книги були написані у різні етапи життя, – писав він. – „Республіка” написана, коли Платону було близько п’ятдесяти років, на злеті його літературної та інтелектуальної міці, і це з філософського й художнього погляду його найкраща книга. „Закони” він написав у похилому віці, уже у вісімдесят років із важким серцем, безжальною душею та гнівним розумом». Те саме могло б трапитися і з самим Бен-Ґуріоном. У прагненні виправдати Платона він все-таки додав: «Я не впевнений, що рабство було найогиднішою несправедливістю тих часів. Як на мене, війни були гіршими, ніж рабство (і були також їх причиною), а ця несправедливість актуальна і сьогодні». «Платон теж так гадав, – додав він, – до нього варто дослухатися».[26] Бен-Ґуріон помилявся – рабство справді згадується в «Республіці». Проте діалог Платона служив йому посібником для будування держави. У своєму кабінеті поруч із бюстами Будди та Мойсея він розмістив і бюст Платона.[27]
Бен-Ґуріон
Янаіт, стенограма інтерв’ю від 11 січня 1978 року, с. 11, BGA.
Ben-Gurion with writers, March 27, 1949, BGA.
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 грудня 1948 року, BGA; листи Бен-Ґуріона до Гальперіна від 21 вересня та 10 жовтня 1948 року, BGA; Ben-Gurion 1954b; Ever Hadani 1955, p. 162.
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 26 грудня 1953 року; Ben-Gurion 1954b; текст звернення Е. А. Саймона до редакції «Гa-Арец» від 24 грудня 1953 року; Panim el Panim, Dec. 22, 1954.