Білінгва українсько-російська. Похідні історії ведмедика Юджина і його сім'ї. В Криму. Частина 1. Та
Читать онлайн книгу.
на тропинке невелика – и колен не намочишь. А чуть дальше вода постепенно поднимается выше. Точнее, тропа спускается глубже под воду. Но даже в самом глубоком месте медвежата намокли по пояс. А Юджин Джуниор и вовсе был сух, потому что сидел у Папочки на плечах.
Далеко ему было видно море. Ближе он видел скалу, вдоль которой продвигалась стая. Интереснее виделись ему водоросли и камни под прозрачной водой. Так везёт только малышам!
Добре бути маленьким і важливо не поспішати рости. Потрібно насолоджуватися цим чудовим часом, смакувати дитинство, як найвишуканіше з ласощів. Юджин Джуніор знав це так впевнено, що не втрачав жодної можливості сповільнити мить. Чари він бачив відразу, шанував їх, та й сам умів ворожити. У маленьких дітей і звірів є особливий доступ до Чародійства. Якщо вони хочуть, ворожити для них – справа проста.
Дивлячись зверху, з Татусевих плечей, на водорості, Юджин підморгував червоним водоростям, і ті, хто дивився вгору, стали кликати інших, які займався своїми справами. Через пару Татусевих кроків уже всі червоні водорості дивилися вгору на ведмедів і теж підморгували Юджину.
Здорово быть маленьким и важно не спешить расти. Нужно наслаждаться этим чудесным временем, смаковать детство, как изысканнейшее из лакомств. Юджин Джуниор знал это так уверенно, что не терял ни единой возможности замедлить миг. Волшебство он видел сразу, привечал его, да и сам умел ворожить. У маленьких детей и зверей есть особый доступ к Волшебству. Если они хотят, ворожить для них – дело простое.
Глядя сверху, с Папиных плеч, на водоросли, Юджин подмигивал красным водорослям, и те, кто смотрел наверх, стали подзывать остальных, кто занимался своими делами. Через пару Папиных шагов уже все красные водоросли смотрели вверх на медведей и тоже подмигивали Юджину.
Якби Юджин був хуліганом, він би показував язика або кидався б зверху камінчиками, які завжди носить жменькою в лапі, коли ми гуляємо по пляжу. Але Юджин не хуліган. Навпаки, він добрий ведмедик, який любить весь світ навколо. І тому він просто сидів і посміхався та корчив всякі смішні рожі, щоб посмішити водорості.
Він зрозумів відразу, що ці водорості люблять посміятися. Від сміху вони починають хилитатися, немов прибула хвиля. Здається, ніби вони змінюють колір, як ялинкові гірлянди. Але все просто – вони самі двоколірні. З одного боку червоні, а з іншого – сині. І коли водорості починають танцювати або сміятися, або їх колише хвиля, відразу стає видно інший їх колір. А ще, коли світить яскраве сонечко, як сьогодні, хвиля переломлює сонячне світло – і тоді червоний і синій місцями змінюють відтінки, мерехтячи то зеленим, то помаранчевим.
Если бы Юджин был хулиганом, он бы показывал язык или бросался бы сверху камушками, которые всегда носит горсточкой в лапе, когда мы гуляем по пляжу. Но Юджин не хулиган. Наоборот, он добрый медвежонок, который любит весь мир вокруг. И потому он просто сидел и улыбался да строил всякие смешные рожицы, чтоб посмешить водоросли.
Он сразу понял, что эти водоросли