Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Читать онлайн книгу.
ти, товстий, а тонкокожий.
Ти, голомóзина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.
Ф а у с т і М е ф і с т о ф е л ь.
М е ф і с т о ф е л ь
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.
Б р а н д е р
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.
Ф р о ш
Це правда. Ляйпціґ наш в тім гідний похвали!
Він, мов малий Париж, своїх людей карбує.
З і б е л ь
І хто ж, по-твоєму, вони?
Ф р о ш
Стривайте лиш! Хай вип'ють ув охоту,
Я вúзнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Б р а н д е р
Та це базарні дурисвіти.
А л ь т м а є р
Хтозна.
Ф р о ш
Ось я їм дам, дивись.
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
Їх може враз за карк схопити.
Ф а у с т
Чолом, панове, б'ю!
З і б е л ь
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?[42]
М е ф і с т о ф е л ь
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
А л ь т м а є р
Ви дуже вередливі щось.
Ф р о ш
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, цим разóм не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
А л ь т м а є р
(тихо)
А що, піймав! Це зух!
З і б е л ь
Авжеж! Це битий жак!
Ф р о ш
Стривай, заїду ще інак!
М е ф і с т о ф е л ь
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Ф р о ш
А ви, буває, не артист?
М е ф і с т о ф е л ь
Велика хіть, та невеликий хист!
А л ь т м а є р
Ви