Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Читать онлайн книгу.
все ж тривога обіймає,
Бо у тобі Христа немає.
Ф а у с т
Дитино!
М а р ґ а р и т а
Горе мені тяжке,
Що встряв ти в товариство таке.
Ф а у с т
Яке?
М а р ґ а р и т а
Того, що ходиш завше з ним,
Ненавиджу я всім нутром своїм;
Такого не було ще ніколи;
Побачу – аж у серце коле,
Той чоловік страшний якийсь.
Ф а у с т
Люба лялечко, не бійсь!
М а р ґ а р и т а
Його присутність аж кров стенá.
Я всім зичлива й приязна;
Тебе хочу бачить – жду не діждуся,
Того ж чоловіка душею боюся,
Та ще й здається, що він шахрай!
Як я неправа, Боже, не карай!
Ф а у с т
Є ж і такі диваки на світі.
М а р ґ а р и т а
Із таким я б не хотіла жити!
Як тільки він заходить сюди —
Подивиться так глузливо завжди
І мов зі злом;
Знать, що йому чуже все кругом;
В нього написано на лобі,
Що йому ніхто не в уподобі.
Мені з тобою тут в тишí
Так легко, вільно на душі,
В його ж присутності мене мов що стискá…
Ф а у с т
(до себе)
Моя віщунко ти чутка!
М а р ґ а р и т а
Аж самовладу я гублю,
Як він до нас свій вид бридкий появить.
Здається, що й тебе вже не люблю,
Молитися при нім не можу навіть…
Аж серце сохне у журбі;
Так, мабуть, Гайнріх, і тобі.
Ф а у с т
То просто антипатія.
М а р ґ а р и т а
Я мушу йти.
Ф а у с т
Коли вже зможу я
Набутися з тобою вдвох, мій світе,
Із груддю грудь, з душею душу злити?
М а р ґ а р и т а
Якби ж то спала я сама,
То сю ніч я б дверей не замикала.
Так мати ж – мов не спить – дріма,
І, якби нас вона застала,
То я б і з місця вже не встала!
Ф а у с т
Нічого, серце, то дарма.
Нá пляшечку! Лиш три краплини
Підлий в пиття; це зразу вплине,
Їй сон глибокий принесе.
М а р ґ а р и т а
Для тебе я піду на все.
А це їй часом не завадить?
Ф а у с т
Хіба я можу зле щось радить?
М а р ґ а р и т а
О голубе, я так тебе люблю,
Що воленьку у всім твою вволю;
Для тебе я такого вже зробила,
Що більш зробить, здається, і несила.
(Виходить).
М е ф і с т о ф е л ь
(увіходить)
От мавпа! Вже пішла?
Ф а у с т
Ти знов тут шпигував?
М е ф і с т о ф е л ь
Так,