Великий Гетсбі. З ілюстраціями. Френсіс Скотт Фіцджеральд

Читать онлайн книгу.

Великий Гетсбі. З ілюстраціями - Френсіс Скотт Фіцджеральд


Скачать книгу
вона мовила відтоді, як я ввійшов до кімнати. Очевидно, це здивувало її саму не менше, ніж мене, бо вона позіхнула і після кількох швидких, спритних рухів опинилася у вертикальному положенні посеред кімнати.

      – У мене все вже заніміло, – поскаржилася вона. – Я пролежала на цьому дивані цілу вічність.

      – На мене навіть не дивись, – відказала Дейзі. – Я весь вечір намагаюся витягти тебе до Нью-Йорка.

      – Ні, дякую! – сказала міс Бейкер, поглянувши на чотири коктейлі, щойно внесені з буфетної. – У мене зараз суцільні тренування.

      Том подивився на неї з недовірою.

      – Так, звісно! Він перекинув у себе коктейль, наче в склянці його була крапля. – Як ти взагалі досягаєш якихось успіхів з такими «тренуваннями», для мене загадка.

      Я подивився на міс Бейкер, не розуміючи, в чому саме вона «домагається успіхів». Вид її мені сподобався. Це була струнка дівчина з невеликими грудьми, прямою поставою, яку вона ще більше підкреслювала, відводячи плечі назад, як молодий кадет. Її сірі, примружені від сонця очі теж дивилися з блідого, чарівного, незадоволеного обличчя з ввічливою взаємною цікавістю. Мені раптом спало на думку: чи її саму, чи її фотографію я вже бачив десь раніше.

      – Ви живете в Уест-Еггу, – зауважила вона презирливо. – Я декого там знаю.

      – Я не знаю там ні…

      – Але ж ви не можете не знати Гетсбі.

      – Гетсбі? – перепитала Дейзі. – Якого Гетсбі?

      Перш, ніж я встиг відповісти, що це був мій сусід, оголосили обід; владно взявши мене під руку своєю мускулистої рукою, Том Б'юкенен повів мене з кімнати, ніби пересував шашку з однієї клітини на іншу.

      Стрункою, томною ходою, ледь торкаючись руками стегон, дві молоді жінки вийшли, випереджаючи нас, на веранду, витриману в рожевих тонах, з якої відкривався вид на захід сонця; там стояв стіл, і на вщухлому вітерці мерехтіли вогники чотирьох свічок.

      – Навіщо свічки??? – насупилася Дейзі і пальцями загасила їх. – Ще два тижні, і настане найтриваліший день у році. – сказавши це, вона обвела нас усіх сяючим поглядом. – А ви теж завжди очікуєте настання найтривалішого дня року, щоб пропустити його? Я от завжди очікую найтривалішого дня року, а потім забуваю і пропускаю його.

      – Нам треба щось запланувати на цей день, – позіхнула міс Бейкер і сіла за стіл, розлігшись наче в ліжку.

      – Чудово! – сказала Дейзі. – І що ми заплануємо? Вона повернулася до мене безпорадно: – А що зазвичай планують люди?

      Не встиг я відповісти, як вона з жахом в очах вже розглядала свій мізинець.

      – Погляньте! – жалібно сказала вона, – Він досі у мене болить.

      Ми подивилися на її палець: його суглоб був синьо-чорного кольру.

      – Це все ти, Томе, – сказала вона осудливо. – Я знаю, ти не хотів, але ти зробив це. Це мені розплата за те, що я вийшла заміж за звіра, а не людину, за величезну, здоровенну скриню…

      – Я не терплю це слово «скриня», – перервав Том сердито, – навіть сказане жартома.

      – Скриня! – наполягала Дейзі.

      Іноді вони з міс Бейкер говорили одночасно, але ненав'язливо; їхня жартівлива,


Скачать книгу