Ключник світів. Наталия Уиллрайт
Читать онлайн книгу.
великим шаром пилу.
Дарина жадібно вдивлялася крізь сіру масу мільйонів пилинок в корінці книг і заголовки газет. Потяг до старовинних речей виявлявся завжди, коли в поле зору потрапляли будь-які предмети, які несуть свою історію. Але тут жодних відкриттів, на свій жаль, вона не зробила.
Дівчата пройшли в єдину, але дуже простору кімнату. Високі стелі створювали обсяг, але простір здавлювався величезною кількістю меблів, розташованих в кімнаті. Під величезним вікном стояв масивний дубовий стіл, накритий візерунковою скатертиною, два такого ж страхітливого вигляду табурета чомусь знаходилися по центру кімнати. Одну зі стін підпирав пошарпаний диван з комодом, а біля іншого розтягнулося вузьке ліжко з шухлядою.
– Сідайте, – суворо мовила господиня квартири і вказала на два табурети.
Дарина здогадалася, що літня жінка навмисно виставила ці предмети інтер'єру на центр кімнати. Прямо, як на допитах. Їй стало не по собі, але вона не наважилася чинити опір, тому слухняно присіла на табурет. Лера залишилася стояти.
Судячи з виразу обличчя і тону літньої пані, їй не сподобалася непокора Валерії, але вона не стала акцентувати на цьому своєї уваги, а відразу почала допит:
– Отже, що привело вас сюди, молоді дівчата?
– Для початку, пропоную познайомитися. Моє ім’я Валерія Анатоліївна, а це моя напарниця Дарина Олександрівна. Ми розслідуємо вбивство однієї особи і по ходу розслідування у нас з'явилися докази, які якимось чином пов'язані з вашою сусідкою Макаровою Марією Петрівною. Саме тому у нас є ряд питань, на які, можливо, ви зможете дати нам відповіді, – дуже серйозно заявила слідчий. – Розкажіть про свою сусідку. Ким вона була, чи є родичі? І головне питання, чому ви вирішили, що її вбили? – несподівано Лера змінила офіційний тон на м'який тембр.
Літня жінка трохи забарилася.
– Про вбивство це я так, не подумавши заяву написала. Злякалася за себе. А як доктор висновок зробив, що від зупинки серця померла моя подруга, так я і заспокоїлася. Так що в голову не беріть, – дуже нервово відповіла господиня.
– Але щось же наштовхнуло, вибачте, не знаю як вас по імені та по батькові, на думку, про те, що ваша сусідка могла бути вбита? – наполягала Лера.
– Єремєя Василівна я, – з гордістю відповіла жінка похилого віку, зробила паузу, а після продовжила. – Як вам сказати. Ми з моєю сусідкою самотні жінки похилого віку, але завжди були при пам'яті, няньок не потребували. Все по дому робили самі. А тут дивлюся, щось хворіти почала моя сусідка. Ще минулої осені недуги почалися. А взимку люди до неї різні ходити стали. Я спочатку думала, що це доглядати за нею приходять, а виявилося, вирішила вона своє нажите майно розпродати. Знайшла молодь якусь, яка там в цьому, де все пишуть зараз, ну цьому комп'ютері.
– Інтернеті, – вставила Дарина.
– Точно, – підтвердила Єремєя Василівна, – в Інтернеті оголошення написали. Ось до неї і стали люди ходити.
– А чому ж вона не звернулася в спеціальні організації, які доглядають за літніми людьми? – здивувалась Лера.
– Не