Ключник світів. Наталия Уиллрайт
Читать онлайн книгу.
тому відірвав мордочку від миски і невдоволено нявкнув.
– Гаразд-гаразд, зараз що-небудь замовлю.
Дарина, недовго вагаючись, набрала телефон своєї улюбленої закусочної. Вона замовила піцу асорті.
– Ех, Муська, будемо з тобою товстіти. Муська!
Поки Дарина спілкувалася з оператором закусочної, вихованець закінчив трапезу і вирішив зайняти себе корисною справою. Дарина застала свого улюбленця, коли той, забравшись на тумбочку, стягнув конверт з доказом і вже до половини його розлущив.
– Муська! – повторила вона. – Ти що робиш?! Фу! Зупинись!
Вона намагалася витягнути залишки вмісту конверта з чіпких лап свого домашнього вихованця. Вийшло це не відразу, тому від фотографій і супровідного листа залишилися тільки шмаття.
– Подякуй, що перстень міцний, а то довелося б тебе здавати як доказ, – Дарина в підтвердження міцності підсунула йому під ніс прикрасу.
Кіт сів на задні лапи і, не відриваючи погляду, дивився на перстень розширеними зіницями.
– Ти чого як загіпнотизований? – здивувалась Дарина. – Хм, може коти дійсно бачать духів померлих? Ех, ось вмів би ти балакати, ми б із тобою справу розкрили. Поспілкувався б з духом і сказав мені, хто вбив бідолашну.
Дарина заховала перстень в скриньку, а після взяла на руки кота. Вона пройшла в кімнату, вмостилася на дивані і не помітила коли занурилася в сон.
Їй снився барвистий луг, що перетікає в нескінченні пагорби. Соковитий зелений килим з одного боку межував з хвойним лісом, а весь інший простір до горизонту розкинувся різнобарвним орнаментом квіткового королівства. Ідеально кругле озеро відсвічувало рівний спокій неба. Ні хмар, ні плямочки. Рівна чиста поверхня. Світ оточив Дарину своєю життєвою енергією. Він проникав крізь шкіру, змушуючи дихати всім тілом. Їй стало дуже легко і вільно. Складалося враження, що вона ось-ось злетить. Але гуркіт у двері і крик кур’єра піци змусив її прокинутись.
Дарина схопилася з ліжка. Їй здалося, що вона біжить, не торкаючись підлоги. Неначе відчуття зі сну перенеслося в реальність. У перші секунди Дарина ніби відчула, що сон ще не закінчився, але гучний крик кур'єра допоміг повернутися в бадьорий стан.
– Чи є хто вдома? Відкривайте! – кричав на весь коридор постачальник піци.
Дарина відкрила двері.
– Ви навіщо так кричите? – звернулася вона до молодої людини. – Весь будинок на вуха піднімете.
– Ви вже вибачте, я хвилин п'ять дзвоню, але ніхто не відкриває, а везти піцу назад якось не хочеться, та ще й платити за неї потім.
– Вибачте, я заснула, от гроші. Залишок заберіть собі.
– Ого, це багато для чайових.
– Це за очікування.
– Спасибі, смачного, – відповів задоволений своєю виручкою кур'єр.
Він щось ще говорив, але Дарина вже зачинила двері. Вона почала на ходу виймати соковиту, гарячу піцу. Дарина жадібно ковтала величезні шматки, майже не пережовуючи. Звідки раптом