Ключник світів. Наталия Уиллрайт
Читать онлайн книгу.
а твій он той, гравець, його прогледів, – вже спокійно відповів судмедексперт і випив другі п'ятдесят грам коньяку.
Полковник захлинувся від такої новини.
– Хто приходив? Кого прогледів? – не зрозумів він.
– Труп наш шукали, сказали, що знають вбиту, – роз’яснив Дмитро Родимович.
Св’ятопятов піднявся як ошпарений. Він схопив пляшку з келихами, повернув в шухляду бару і побіг до чергового.
– Ах ти…! – закричав він на все відділення. – Ти що ж це, єдиного свідка мені прогледів?
Черговий ще не відійшов від криків Дмитра Родимовича, тому втиснувся в крісло, вчепившись руками в дерев'яні бильця.
– Щоб через п'ять хвилин мені відео з камер спостереження знайшов і надав! – Св’ятопятов мимоволі хрокнув.
Він простежив, щоб черговий залишив свій кут для виконання розпорядження.
– Ларкін! – закричав полковник.
З внутрішнього приміщення вискочив молодий поліцейський.
– Ларкін! – повторив Св’ятопятов. – До того часу, поки твій колега виправляє свою провину, залишаєшся за головного на прохідній. Ох, ви у мене отримаєте! Будете чергувати місяць без вихідних! Усі! Навіть ті, хто не винен ні в чому! Для профілактики! Розпустилися! Бовдури!
Олександр Миколайович повернувся до себе в кабінет. Там, в повному спокої, Дмитро Родимович розливав по келихах коньяк, який вийняв знову з шухляди бару. Він простягнув напій другу, вони чокнулись і випили залпом п'ятдесят грам.
– Ех, закуски не вистачає. Поїхали додому до тебе, Олександре Миколайовичу, курочку гриль їсти, а то так і напитися недовго, а роки-то вже не ті. Одним головним болем не обійдеться. Все одно сьогодні субота, працювати нікого не змусиш.
Св’ятопятов відставив келих.
– Зараз горе-черговий принесе відео і поїдемо. А ти поки розкажи, що дізнався по нашому трупу, – відповів полковник.
– Дізнався не багато. Рука ліва жіноча. На момент виявлення була відірвана від тіла близько тридцяти двох годин. Точніше тіло померло більше доби тому. Рана рвана, але ніяких саден і синців, які вказували б саме на те, що її тягнули, мені виявити не вдалося. Тому для мене поки загадка, як рука відокремилась від тулуба. Можливо, мені допоможуть експерти з лабораторії. Я віддав деякі мазки і проби тканин з країв руки на дослідження. Чекаю результатів до понеділка. Тепер, що стосується віку. За станом шкіри можу припустити, що рука належала молодій дівчині років двадцяти двох – двадцяти п'яти. На великому пальці значних розмірів перстень із справжнім рубіном в золотій оправі. Я не фахівець з коштовностей, але моя помічниця припустила, що така прикраса могла би коштувати кілька тисяч доларів. Незвично великий камінь, неприродний розмір для рубіна.
– Так може це і не рубін? – перервав його Св’ятопятов.
– Можливо, але малоймовірно. В золото рідко ставлять скельця. Я попросив слідчу Валерію Анатоліївну передати його в аукціонний дім, щоб перевірили цінність прикраси. Що ще розповісти? Манікюр хороший, доглянутий. Але під нігтями бруд. Також віддав в лабораторію. Відбитки зняли, перевірили,