Ключник світів. Наталия Уиллрайт
Читать онлайн книгу.
весело запитала Дарина.
– Відмінно, ось сидимо з Дмитром Родимовичем, трохи випиваємо. Згадуємо роки дружби та служби. Ти пам'ятаєш Дмитра Родимовича?
– Звичайно пам'ятаю. Передавай йому від мене привіт, – весело відповіла Дарина. – А як там кіно?
Питання вирвалося несподівано. Вона вже після усвідомила, що задала його невчасно.
– Яке кіно? – здивувався Св’ятопятов.
– Яке ви вранці знімали, а потім по новинах показували, – награно жартівливо відповіла Дарина.
Полковник забарився. Він зовсім забув, що вигадав історію про зйомки фільму.
– Та нормально, як би, – відповів він. – А що?
– Нічого, просто так запитала. Вирішила перевірити, обдурив ти мене чи ні, – весело зізналася Дарина.
– Я? Обдурювати рідну доньку? Ніколи! – обурився полковник.
– Гаразд, тато, досить мене оберігати. Я вже не дитина. Так що там із звірячим вбивством? Знайшли того, хто це зробив?
– Та куди там! – на диво спокійно відповів Св’ятопятов. – У нас же тільки рука ліва, а тіло не виявили. За відбитками нічого немає, свідків немає. Один тільки дивак приходив сьогодні. І того проґавили.
– Як це проґавили? – здивувалася Дарина.
– А ось так. Черговому догану. Прийшов хлопчина дивного вигляду і заявив, що знав вбиту. Що він її друг або родич, я так і не зрозумів. Це все одно не важливо. У нас навіть на камерах його обличчя немає. Встановили дороге обладнання, а толку від нього, як з козла молока!
Св’ятопятов вже трохи випив і став балакучим.
– Почекай, а як же він дізнався взагалі про руку? – здивувалася Дарина.
– Напевно, так само як і ти. Від наших друзів телевізійників! Що б їм грець! Всю контору на вуха підняли!
– І що, прямо ось так по руці впізнав свою родичку чи подружку? Тато, це ж смішно.
Настала пауза. У всій метушні Св’ятопятов навіть не подумав про те, що дійсно, як це хтось зміг впізнати у відірваній руці свого знайомого? Полковник не знайшов чим відповісти. Все, що він зміг зробити після слів доньки, це голосно посопіти в слухавку. Дарина розсміялася.
– Ну ви даєте! Теж мені, сищики.
– Добре-добре. Теж мені, детектив. У понеділок відбудуться збори по цій справі там і розберемося. Як у тебе день пройшов? Чим займалася? – змінив напрям розмови Св’ятопятов.
– Не погано. Прокинулася, прибралася на кухні, погуляла по місту, потім прийшла і задрімала.
– Тааак, – простягнув полковник. – За такої погоди треба на свіжому повітрі час проводити, а не розслідуваннями займатися в запорошених кабінетах.
– Ой, до речі про розслідування. Я не знаю чи важливо це, але мені сьогодні випадково на очі потрапила стаття. У ній йдеться про труп дівчини знайдений вчора на набережній без руки, – не дала договорити батькові Дарина.
Знову настала пауза.
– Донька, ось ти мені скажи, навіщо тебе весь час тягне щось читати чи дивитися про вбивства.