Почувайся добре. Нова терапія настрою. Дэвид Д. Бернс
Читать онлайн книгу.
такий нездатний до любові та досягнень, як і говорить [курсив мій]… Нам також здаються виправданими деякі інші його самозвинувачення; він просто ліпше бачить правду, ніж інші люди, які не впадають у меланхолію [курсив мій]. Коли із загостреною самокритикою пацієнт описує себе як дріб’язкового, егоїстичного, нечесного, несамостійного й такого, чия єдина мета – приховати слабкі риси власної природи, то, як нам відомо, він, мабуть, дуже наближається до розуміння себе [курсив мій]; нас дивує лише те, що людині потрібно захворіти, щоб їй відкрилася така істина».
Те, як лікар поведеться з вашим почуттям неповноцінності, має вирішальне значення для лікування, адже саме переконаність у власній нікчемності становить головну причину депресії. Істотне філософське значення також має запитання: Чи людська природа дефективна своєю суттю? Чи справді депресивні пацієнти відкривають абсолютну істину про себе? І що, зрештою, становить джерело справжньої самооцінки? На мою думку, це найважливіше запитання, яке лише можна собі поставити.
По-перше, не можна підвищити власну вартість тим, що робиш. Досягнення можуть давати задоволення, але не щастя. Самоцінність на основі досягнень – це «псевдоповага» до себе, вона не справжня! Усі мої успішні пацієнти з депресією – а таких багато – погодилися б із цим. Ви також не можете зробити основою справжнього почуття власної гідності зовнішність, талант, популярність чи статки. Мерілін Монро, Марк Ротко, Фредді Принц та ще багато видатних самогубців підтверджують цю сумну правду. Любов, схвалення, дружба чи здатність розвивати близькі, сповнені турботи стосунки ані на йоту не підвищать вашої самоцінності. Переважну більшість депресивних людей насправді хтось дуже любить, але це анітрішки не допомагає, бо їм бракує любові до себе та власної гідності. Зрештою, лише почуття самоцінності визначає, як ви почуваєтеся.
Мабуть, ви зараз дещо роздратовано запитуєте: «То як мені відчути самоцінність? Власне, я почуваюся збіса нездарним і переконаний, що справді гірший за інших людей. Я не вірю, що зможу хоч якось змінити це мерзенне почуття, бо насправді такий і є».
Однією з фундаментальних особливостей когнітивної терапії є те, що вона вперто відмовляється вірити у ваше почуття нікчемності. У лікарській практиці я веду пацієнтів, систематично переоцінюючи їхнє негативне самосприйняття. Я ставлю те саме запитання знову і знову: «То ви справді маєте рацію, наполягаючи, що десь усередині ви фактично справжній невдаха?»
Перший крок – уважно перегляньте, що ви говорите про себе, коли наполягаєте, що не маєте нічого хорошого. Підтвердження, якими ви доводите свою нікчемність, зазвичай, а може, і завжди не мають жодного сенсу.
Ця думка ґрунтується на недавньому дослідженні докторів Аарона Бека та Девіда Браффа, які довели, що в пацієнтів із депресією фактично порушене мислення. Депресивних людей порівнювали із хворими на шизофренію та особами