Першим пунктом плану Ненсі було поговорити з Боббі про його негаразди, щоб з’ясувати, у чому проблема. Чи справді в сина труднощі, як говорить його вчитель? Як Боббі розуміє проблему? Чи справді він відчуває напругу і йому бракує впевненості? Чи стало йому останнім часом особливо складно з домашнім завданням? Ненсі розуміла: щойно вона отримає цю інформацію й визначить справжню проблему, зможе працювати над її розв’язанням. Наприклад, якщо Боббі скаже, що деякі предмети йому здаються вкрай складними, вона зможе розробити систему винагород, щоб заохотити сина виконувати додаткові домашні завдання. Ненсі також вирішила прочитати кілька книжок про виховання дітей. Її стосунки з Боббі поліпшилися, а його оцінки та поведінка дуже круто змінилися.

      Помилка Ненсі полягала в тому, що вона дивилася на себе надто глобально, моралістично засуджуючи себе за те, що вона – погана мати. Ця критика позбавляла жінку сил, створюючи враження, ніби її особиста проблема така велика та страшна, що з нею взагалі нічого не можна вдіяти. Емоційний занепад, спричинений цією наличкою, заважав Ненсі визначити справжню проблему, розбити її на окремі частини та працювати над відповідними розв’язками. Якби Ненсі далі страждала, то, вірогідно, Боббі погано велося б у школі, а вона чимраз менше могла б йому допомогти.

      Як у вашій ситуації можна застосувати те, чого навчилася Ненсі? Гніваючись на себе, ви мусите запитати себе, що маєте на увазі, намагаючись позначити свою справжню особистість негативною наличкою, наприклад «дурень», «дурисвіт», «тупий тюхтій» тощо. Щойно почнете розбирати ці деструктивні налички, ви помітите, що вони безпідставні й безглузді. Вони насправді затьмарюють проблему, провокуючи розгубленість і відчай. Позбувшись них, ви зможете визначити всі реальні проблеми й розв’язати їх.