Ґардаріка. Таємниця забутого світу. Вероніка Мосевич
Читать онлайн книгу.
те, як приміряти нову одежину. Адже ж я насамперед думаю не про вигоду для себе і країни, а про твоє життя, щоб воно було безхмарним, багатим, поруч з людиною, яка завжди про тебе піклуватиметься і любитиме, – із запалом говорив Улоф, намагаючись не заглядати в ці дивні очі, які завжди апелювали до його совісті.
– Пхе… Звідки ти знаєш, що він буде мене любити? – недовірливо запитала принцеса.
Саме про це дівчина мріяла, але її героєм завжди був Олаф.
«І тут раптом відмовитись від усього, про що так довго марила? Ха-ха! Ні! Ні за що! – У ній ріс внутрішній протест. – Чому я? Хіба не можна Астрід видати заміж за Ярослава? Я сьогодні ж повинна з нею порозмовляти і запропонувати такий варіант. Ой, ні! Не запропонувати, а підмовити її, щоб сестричка сама погодилася на це».
– Яріслейв тільки про тебе й говорив. А мій великий досвід підказує, що йому треба вірити. Ти справила на нього особливе враження.
…А в цей час у далекому Новгороді люди жертвували кошти для війська. Табір розташовувався тут-таки, на околиці. Збирали харчі для мужів, які захищатимуть край від ворожої навали. А в іншому кінці града[30] під проливним дощем Кривий зустрівся у невідкладній справі з чоловіком, захованим під темною шкіряною накидкою.
– Шукай, Малику, з-поміж хлопців таких бідних, які готові зробити будь-що за малу платню, – пояснював Кривий.
Його чорні очі блищали недобрим вогнем і бігали з кута в кут. Загострена сіра борода час від часу тряслася, як осиковий лист. Один бік його тіла був вищим за інший. Скрючена фігура мала жахливий вигляд порівняно з коренастим молодим чоловіком у розквіті сил та невисокого зросту. Правою рукою Кривий спирався на костур, а з-під його долоні визирала майстерно зроблена пащека зміюки.
– Та як я їх знайду? Що мені робити? Кожного питати? – якось винувато гугнявив Малик, потираючи від переживання руки, які до того ж ще й спітніли.
– Та це вже не моя справа. Хочеш щось заробити? – Кривий свердлив його поглядом чорних, мов ніч, очей.
– Так… – якось непевно промовив Малик після короткої паузи.
– Тоді шукай, – настановляв Кривий.
– Та легко сказати… – На цей раз хлопець уже потирав лоба.
– Шукай незадоволених. А їх завжди багато, – давав підказки Кривий.
– Спробую… – знову невпевнено промовив Малик, переступаючи з ноги на ногу.
– Подумай, чи ти справді готовий зрадити заради наживи й статків. Бо я можу собі когось іншого знайти, – погрозливо натякнув старий.
– Я ж сказав: готовий, – уже впевнено промовив Малик.
«У мене виходу іншого немає», – промайнуло в голові.
– Добре подумав? – ще раз перепитав Кривий.
– Добре…
– Бо потім не буде можливості вже відступити назад. Зрозумів?
– Зрозумів…
– Я ж тобі це по знайомству запропонував. Я тут подумав… у тебе жінка молода, може, хочеш щось краще купити, хату якусь чи що. А можливо, хочеш в люди вибитися?! –
Місто.