Могутніше за меч. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
вона з паперами, – Гейденом Ранкіном о дванадцятій.
– Скільки ще американців є на борту? – поцікавився Бінґем.
– Близько сотні. А чому ви питаєте, Бобе?
– Будемо сподіватися, що небагато хто з них є юристами, які намовляють позиватися потенційних клієнтів, інакше ми зав’язнемо в судах на всю решту нашого життя.
Нервовий вихор промайнув за столом.
– Просто запевніть мене, Еммо, що пан Ранкін не адвокат.
– Гірше, – сказала вона. – Він політик. Депутат конґресу від штату Луїзіана.
– Ще один хробак, який із задоволенням опинився б у діжці зі свіжими яблуками, – зітхнув Доббс, член правління, який рідко оприлюднював свою думку.
– Я вас не розумію, друзяко, – озвався Клайв Енскотт з іншого боку столу.
– Це місцевий політик, який, либонь, вирішив, що отримав нагоду зробити собі ім’я.
– Саме цього нам бракувало, – зауважив Ноулс.
Директори помовчали якийсь час, поки Боб Бінґем нарешті не сказав:
– Нам доведеться його вбити. Питання лише в тому, хто натисне на гачок.
– Я можу це зробити, – зголосився Джайлз, – оскільки я єдиний чужий хробак у діжці.
Доббс виглядав збентеженим.
– Я спробую перетнутися з ним, перш ніж він зустрінеться з вами, пані голово, й тоді побачимо, чи зможу я чимось зарадити. Будемо сподіватися, що він демократ.
– Дякую, Джайлзе, – сказала Емма, котра ще не звикла до того, щоб її брат звертався до неї так офіційно.
– Якої шкоди зазнав корабель у результаті вибуху? – запитав Пітер Мейнард, який досі мовчав.
Усі погляди звернулися до того кінця столу, де сидів капітан Тернбулл.
– Не так сильно, як я боявся попервах, – відповів капітан, підводячись зі свого місця. – Вибух пошкодив один із чотирьох основних гвинтів, і я не зможу його замінити, поки ми не повернемося до Ейвонмута. Також трохи пошкодило корпус, але досить поверхово.
– Це нас затримає? – поцікавився Майкл Керрік.
– Не настільки, аби хтось помітив, що ми робитимемо двадцять два вузли замість двадцяти чотирьох. Інші три гвинти залишаються в хорошому робочому стані, а позаяк я планував прибути до Нью-Йорка о четвертій годині ранку, тільки найспостережливіший пасажир зможе збагнути, що ми на кілька годин відстаємо від графіка.
– Можу закластися, що депутат Ранкін помітить, – безжально зауважив Ноулс. – А як ви поясните шкоду екіпажу?
– Я цього не робитиму. Їм платять не за те, щоб ставити запитання.
– А як щодо повернення до Ейвонмута? – запитав Доббс. – Чи можна сподіватися, що ми повернемося вчасно?
– Наші інженери працюватимуть над пошкодженою кормою упродовж тридцяти шести годин, коли ми причалимо у Нью-Йорку, тож до припливу маємо бути готові відбути до Бристоля.
– Гарна робота, – похвалив адмірал.
– Але це може бути найменшою з наших проблем, – промовив Енскотт. – Не забувайте, що на борту є ланка ІРА, і лише небо знає, що іще вони запланували