І будуть люди. Анатолій Дімаров
Читать онлайн книгу.
він уже зараз догадується, дуже добре догадується, чия рука не пожаліла вогню під його стріху!
Поки що ж він оселився в сільраді – невеликій кімнаті при клубі. Мав добру постіль із поруділих газет – клав їх у боки і в голови, а вкриватися зовсім не треба було: кожного вечора сторож сільради напалював піч так, що дихала вона пекельним жаром до самісінького ранку, нещадно вганяючи в піт і Ганжу, і самого діда, котрий, як тільки голова сільради оселився отут, і сам перебрався ночувати біля начальства: «Ніззя, людоньки добрі, кидати його самого в отаку важку для нього годину!»
– Ви, діду, хоч би дров пожаліли! – потираючи обважнілу від задуху голову, зауважив після першої ночі Ганжа.
– А що їх жаліти – дрова общественні, – з філософським спокоєм розсудив дід. – Ти, Василю, роби своє діло, а за мною не пропадьош!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.