О рудні, ваше свято,

      Вітайте жебрака.

      Приніс вам слово-злато

      Яскравого Франка.

      Цегельні, цукроварні,

      Хапайте неба смак —

      Ковші несу з броварні

      І блискавку-маяк.

      Родився я у клуні,

      В степах мантачив сміх,

      Виховувався в буйних

      Просторах золотих.

      Але колись заводи

      Покликали міцніш,

      І я в лани, городи

      Встромив забуття ніж.

      Поручкався з телицею,

      Коню, волам вклонивсь

      І до заліза й криці

      Хлопчиськом покотивсь.

      І дні пішли за днями,

      Себе я гартував,

      Відкрились інші брами,

      Інакше заспівав.

      Тепер іду новітній

      І лине буйний спів.

      Я вам, заводи рідні,

      Несу вінок з огнів.

      О рудні, ваше свято,

      Вітайте жебрака,

      Приніс вам слово-злато

      Яскравого Франка.

      Під пахвою у мене скло

      Тихесенько дзвенить у скриньці,

      Дивлюсь – на обрію веслом

      Зоря гребе у східній криці.

      Дружок мій любий – діамант —

      З кишені блузи щулить око,

      Ох, як він весело в туман

      Застромить погляд свій глибокий.

      Іду по вулиці, а скляр

      Яскравко – ранок кучерявий —

      На мій дзвінкий крокує шлях

      В палаючій і голосній заграві.

      Один лиш мент – і діамант

      Його і мій – веселі друзі

      Назустріч підуть крізь туман.

      І заспіває серце в блузі.

      Ах, я не маю теплих слів

      Намалювати ту хвилину.

      Я потім довго-довго млів

      І досі плавко лину-лину…

      Не шкодуй, моя мила мати,

      Що я степ рясний залишив —

      Я говірку свою кострубату

      Заплітаю в русявий кужіль.

      Подивись в мої очі прозірні —

      Журавлинії там ягідки:

      Твойому заповіту я вірний.

      Як і завжди, вихревий, меткий.

      Ледве ранок тремтячий, рожевий

      Заголити темряву підскоче,

      Я, як сонце безкрайо веселе,

      На завод положу свої очі.

      Не шкодуй, моя мила мати,

      Твоїм серцем я всіх наділив,

      Подивися на ранок мій радо

      Після грому і зоряних злив.

      Гість-веснянка! Гість-веснянка!

      І полетіло по покрівлі злото.

      Ранком

      Цвіте глодом.

      Ранком

      Беру я квач, цебрайко

      І по дахах залізних

      В блакитній пісні

      Розстеляю і розстеляю фарби китайку.

      Гість-веснянка! Гість-веснянка!

      Моя паланка

      Червоніє…

      До