Мертва зона. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
мого сина? – спитала Вера тим самим ясним, сильним і майже істеричним голосом.
– Так. – Доктор Строунз глянув на Сару. – Ви теж родичка, мем?
– Ні, – сказала Сара. – Я подруга.
– Близька подруга, – сказав Герб. Тепла і сильна долоня лягла біля її ліктя, а друга взяла під руку Веру. – Ми підемо всі разом, якщо ви не проти.
– Аж ніяк.
Він повів їх повз ліфти й далі коридором до кабінету з табличкою «КІМНАТА ДЛЯ НАРАД» на дверях. Впустив їх першими й увімкнув флуоресцентні лампи на стелі. У кабінеті стояли довгий стіл і з десяток офісних стільців.
Доктор Строунз зачинив двері, запалив цигарку й кинув спаленого сірника в одну з попільничок, що вишикувалися вздовж столу.
– Це важко, – мовив він, ніби сам до себе.
– Тоді краще просто взяти й сказати, – мовила Вера.
– Так я, мабуть, і зроблю.
Сара мала найменше права питати, але вона не змогла стриматися:
– Він не помер? Будь ласка, не кажіть, що він помер…
– Він у комі. – Строунз сів і глибоко затягнувся цигаркою. – Містер Сміт отримав серйозні ушкодження голови й невизначений обсяг ураження мозку. Можливо, ви чули вираз «субдуральна гематома» в якомусь із серіалів чи шоу про лікарні. У містера Сміта дуже серйозна субдуральна гематома, котра є, по суті, локалізованим крововиливом усередині черепа. Для того щоб спустити тиск, а також видалити уламки кістки з мозку, знадобилася довга операція.
Герб важко опустився на стілець. Його вражене обличчя стало схожим на тісто. Сара помітила його грубі пошрамовані руки і пригадала, як Джонні говорив, що його батько – тесля.
– Але Господь пощадив його, – сказала Вера. – Я знала, що так і буде. Я молилася, щоб він дав мені знак. Хвалімо Господа Всевишнього! Усі разом восхвалімо Його ім’я.
– Веро, – безсило сказав Герб.
– У комі, – повторила Сара.
Вона спробувала накласти цю інформацію на якусь подобу емоційної шкали й зрозуміла, що та не вміщується. Те, що Джонні не помер, що пережив серйозну й небезпечну операцію на мозку, – такі речі повинні дати надію. Але не давали. Слово «кома» їй не подобалося. Несло якусь приховану лиху звістку. Воно ж перекладається з латини як «смертний сон»?
– Що з ним буде? – спитав Герб.
– Ніхто зараз не може сказати, – відповів Строунз. Він почав гратися цигаркою, нервово вистукуючи нею по краях попільниці. Сарі здалося, що він відповідає на Гербове питання буквально, але ухиляється від питання, поставленого насправді. – Звісно, зараз він на апаратах підтримки життя.
– Але ви ж мусите щось знати про його шанси, – сказала Сара. – Мусите… – Вона безпомічно махнула руками, а тоді опустила їх.
– Він може вийти з неї через сорок вісім годин. Або через тиждень. Місяць. Може й ніколи не вийти. І… залишається чимала ймовірність того, що він помре. Мушу вам відверто сказати, що така ймовірність найбільша. Його ушкодження… важкі.
– Господь хоче, щоб він жив, – сказала Вера. – Я знаю.
Герб поклав долоні на обличчя й почав