Дівчина у павутинні. Давід Лаґеркранц
Читать онлайн книгу.
він сьогодні поганенько. Спина і праве коліно боліли, і він проклинав колегу – колишнього агента ФБР і вельми чарівну лесбіянку Алону Касалес, що виманила його на пробіжку два дні тому.
Добре, що ніяких надтермінових справ він не мав. Треба було тільки надіслати відповідальним за COST, програму співпраці з великими інформаційно-технологічними компаніями, службову записку з новими правилами. Однак написати багато йому не вдалося. Ед у звичній для себе різкій, пихатій манері лише набрав на комп’ютері: «Щоб жоден з вас не мав спокуси повернутися до своїх ідіотських звичок, щоб усі були насторожі, як і личить кіберагентам зі здоровим рівнем параної; я хотів би наголосити…»
Аж тут його перервало застережне повідомлення.
Він не звернув на нього особливої уваги. Його системи оповіщення були такі чутливі, що реагували навіть на найнезначніші відхили в інформаційному потоці. Мабуть, це чергова маленька аномалія: система просто попереджала про перевищення прав доступу чи про якесь незначне втручання.
Та нічого перевірити він не встиг. За мить сталося щось таке моторошне, у що кілька секунд Ед відмовлявся вірити. Він просто сидів, утупившись в екран. Проте Нідгем уже достеменно знав, що відбувається. У їхній внутрішній мережі NSANet з’явився «пацюк». Коли б Ед був у якому іншому місці, то неодмінно подумав би: «От покидьки! Ну, я їх зараз розчавлю!» Але тут, у найзакритішій і найконтрольованішій мережі, яку він зі своєю командою тільки за останній рік ретельно вивчав сім тисяч одинадцять разів, щоб виявити найкрихітнішу вразливість!.. Тут – ні, це було неможливо, навіть гіпотетично!
Сам цього не усвідомлюючи, Ед заплющив очі, немов сподіваючись, що до тієї миті, коли він їх розплющить, усе щезне само собою. Та коли він знову подивився на екран, то речення, яке він почав, було вже закінчене. Після його «…я хотів би наголосити…» ішли слова: «щоб ви припинили чинити будь-які беззаконні дії, бо це насправді дуже просто. Той, хто таємно стежить за народом, урешті сам опиняється під наглядом народу. У цьому – засаднича демократична логіка».
– Прокляття, прокляття! – пробурмотів Ед, помалу скаженіючи.
Але текст продовжився: «Розслабся, Едді. Ходім прогуляймося краще. Я маю Root[13]». Раптом Нідгем голосно закричав. Слово Root зруйнувало весь його світ. Приблизно хвилину, поки комп’ютер блискавично перевіряв найпотаємніші частини системи, Ед думав, що його от-от поб’є грець. Навколо його стола почали збиратися люди, але це все відбувалося вже наче в тумані.
Ганні Балдер треба було дещо купити. У холодильнику – порожньо. До того ж Лассе може от-от повернутися додому і навряд чи зрадіє, що нема й пляшки пива, не те що поїсти. Проте погода була жахлива, тож вона все відкладала свій похід до крамниці, сидячи на кухні й курячи, дарма що це шкодило її шкірі й узагалі всьому організмові.
Вона знову й знову переглядала контакти у своєму телефоні, сподіваючись натрапити на якесь нове ім’я. Але, певна річ, там були
Root – права суперкористувача, які дають змогу виконувати в системі всі без винятку операції.