Шпигунка. Пауло Коельйо
Читать онлайн книгу.
в символі нашої країни. Якщо воно захоче відмовитися від своєї суті, усе закінчиться гірким життям і смертю.
Тому навчися йти за своєю долею із радістю, хай якою буде ця доля. Поки квіти ростуть, вони показують свою красу й подобаються всім; потім вони помирають і залишають своє насіння, щоб уже інші продовжували Божу роботу.
Вона поклала насіння до маленької торбинки, яку, я бачила, дбайливо плела кілька днів тому, незважаючи на свою хворобу.
– Квіти навчають нас, що все змінюється: ні період цвітіння, ні період в’янення не тривають вічно. Але квіти дають нове насіння. Пам’ятай це, коли відчуватимеш радість, біль чи печаль. Усе минає, старіє, вмирає й відроджується.
Скільки буревіїв я мусила пережити, поки це зрозуміла!
А втім, тієї миті її слова були для мене порожнім звуком. Я хотіла якнайшвидше покинути це задушливе місто з абсолютно однаковими днями й ночами.
Сьогодні, коли я це пишу, розумію, що мама говорила також і про себе.
– Найвищі дерева теж виростають із насіння, такого ж маленького. Пам’ятай про це й не намагайся квапити час.
Вона поцілувала мене на прощання, а батько відвіз до поїзда. Дорогою ми майже не розмовляли.
Майже всі чоловіки, яких я знала, давали мені радість, дарували прикраси й забезпечували місце в суспільстві, тож я ніколи не жалкувала про знайомство з ними. Винятком був мій перший чоловік – директор школи, котрий зґвалтував мене шістнадцятирічну.
Він покликав до свого кабінету, зачинив двері на засув, засунув руку мені між ноги й почав збуджувати. Спочатку я спробувала втекти, ввічливо сказавши, що момент непідходящий, але він нічого не відповів. Він скинув зі свого столу папери, нахилив мене долілиць і увійшов лише один раз, ніби чогось боявся, боявся, що хтось може увійти до кімнати й заскочити його за цим заняттям.
Сповненою метафор розмовою мама мене навчала, що «інтимні стосунки» з чоловіком мають бути тільки тоді, коли є кохання й коли воно триває довго – усе життя. Я вийшла з кабінету збентежена й налякана й вирішила нікому нічого не розповідати. Однак мовчання тривало лише доти, доки одна з дівчат не зачепила цю тему під час розмови. Я дізналася, що те саме сталося ще з двома школярками, але кому ми могли поскаржитися? Оскільки існував ризик виключення зі школи й повернення додому без можливості все пояснити, ми мовчали. Те, що я не одна така, було розрадою. Згодом, коли я вже стала відомою танцівницею в Парижі, весь Лейден дуже швидко дізнався про той випадок. На той час директор уже звільнився з роботи, і ніхто не насмілювався його турбувати щодо цього питання. Навпаки! Дехто навіть заздрив йому, адже він був першим чоловіком великої діви тієї епохи.
Відтоді секс асоціювався в мене з чимось механічним, що не має жодного стосунку до кохання.
Але Лейден був іще гірший за Леуварден: у цьому місті була відома школа виховательок дитячого садка, ліс, який підходив до проїжджої частини, збіговисько людей, які тільки те й робили, що пхали носа в справи