Відьмак. Вежа Ластівки. Анджей Сапковський
Читать онлайн книгу.
труп. Ґіселер зауважив той погляд.
Іскра хрипко розсміялася. Відразу було добре видно: вона добряче піднесена наркотиком.
– Один пахолок крутія із себе думав строїти, – пирхнув. – Тож Іскра його мусила полаяти.
– Я його аж так полаяла, що він кров’ю захлиснувся, – похвалилася. – І тоді інші враз спокірнішали. Це зветься терор!
Як завжди, була вона обвішана клейнодами, діамантову сережку мала навіть у ніздрі. Не носила шкіру, але вишневий її каптанчик із парчевим узором був настільки славетним, що став останнім писком моди серед золотої молоді з Турну. Як і шовкова хустка, якою обвивав голову Ґіселер. Готспорн уже чув навіть про дівчат, що стриглися «під Містле».
– То зветься терор, – повторив він задумливо, все дивлячись на кривавий патьок на підлозі. – А господар заїзду? Його дружина? Син?
– Ні-ні, – скривився Ґіселер. – Вважаєш, що ми усіх зарубали? Та де там. У сараї їх зачинили, на деякий час. Тепер заїзд, як бачиш, наш.
Кейлі голосно прополоскав рота вином, виплюнув на підлогу. Маленькою ложечкою набрав у шкатулці трошки фісштеху, обережно насипав його на послинену пучку вказівного пальця і втер наркотик собі у ясна. Віддав коробочку Фальці, яка повторила ритуал і передала фісштех Рефу. Нільфгардець відмовився, зайнятий переглядом каталогу кольорових татуювань, віддав коробочку Іскрі. Ельфійка передала наркотик Ґіселеру, не вживаючи.
– Терор! – гарикнула, мружачи блискучі очі й шморгаючи носом. – Станцію ми під терором маємо! Імператор Емгир тримає так увесь світ, а ми тільки оцю халупу. Але принципи ті самі!
– Ай, сука! – крикнула від столу Містле. – Дивися, що жагаєш! Зроби мені ще раз так, то я тобі жагну! Так, що навиліт пройде!
Щури – окрім Фальки й Ґіселера – рикнули сміхом.
– Хочеш бути красивою, то треба терпіти! – крикнула Іскра.
– Коли її, майстре, коли, – додав Кейлі. – Вона між ногами загартована!
Фалька вилаялася паскудно й кинула в нього кубком. Кейлі ухилився, Щури знову рикнули сміхом.
– Виходить, – Готспорн вирішив покласти край веселощам, – ви заїзд під терором тримаєте. А навіщо? Не враховуючи задоволення, яке з тероризування випливає?
– Ми тута, – відказав Ґіселер, втираючи собі фісштах у ясна, – на чатах лежимо. Як хто тут встане, аби коней змінити чи перепочити, то ми його обдираймо. Тут вигідніше, ніж де на перехрестях чи у хащах біля гостинця. Чи ж бо, як ото Іскра тільки-но сказала, принципи ті самі.
– Але нині, від світанку, токо отой оно нам попався, – втрутився Реф, вказуючи на майстра Альмаверу, що майже з головою сховався між стегнами Містле. – Голий-босий, як будь-який митець, не було його з чого грабувати, тож ми його з майстерності грабуємо. Киньте оком, який він на малюнки вмілий.
Відкрив передпліччя і показав татуювання – голу жінку, яка рухала сідницями, коли він стискував кулак. Кейлі також похвалився – навколо його руки, вище всіяного шипами браслету, звивався зелений змій із розкритою пащею і багровим роздвоєним язиком.
– Елегантна річ, – байдуже