Лялька. Даніель Коул
Читать онлайн книгу.
якимось іншим. Люди, котрі працювали з подібним, дуже швидко починали вловлювати унікальну суміш затхлого повітря, лайна, сечі та загниваючої плоті.
Вульф почув, як ізсередини до дверей хтось біжить, тому відійшов убік. Із кімнати вибігла молода жінка в уніформі судмедексперта, упала навколішки, і її знудило прямо перед ним у коридорі. Вульф ввічливо зачекав слушної миті, щоб попросити її посунутися, коли почулася ще одна звучна хода кроків, що наближалися до них. Вульф інстинктивно відступив назад за мить до того, як у коридор вилетіла детектив Емілі Бакстер.
– Вульфе! Мені здалося, я бачила, що ти тут ховаєшся, – закричала вона, порушуючи тишу в коридорі. – Серйозно, невже це так класно?
Вона опустила погляд на жінку, яку нудило на підлозі між ними.
– Ти не могла б займатися цим десь в іншому місці?
Жінка знічено відповзла з їхнього шляху. Бакстер схопила Вульфа за руку й захоплено повела його до квартири. Майже на десятиліття молодша від нього, Бакстер була такою ж високою, як і Вульф. У тьмяному світлі звичайнісінького передпокою її волосся з темно-каштанового перетворилося на чорне і, як і завжди, вона нанесла темний макіяж, і це зробило її привабливі очі неприродно великими. Одягнута у приталену блузку та модні штани, вона зміряла його поглядом і зухвало всміхнулася.
– Мені ніхто не сказав, що сьогодні день штатського одягу.
Вульф на приманку не відреагував, знаючи, що Бакстер швидко втратить інтерес, якщо він просто промовчить.
– … Це ж як психуватиме Чемберс, що пропустив таке? – осяйно всміхнулася вона.
– Особисто я теж обрав би Карибський круїз замість трупа, – знуджено промовив Вульф.
Величезні очі Бакстер ще більше розширилися від здивування.
– Сіммонс тобі не сказав?
– Не сказав чого?
– Один труп, так… але шість жертв!
Бакстер провела його через наповнену людьми квартиру, освітлену десятком продумано розставлених тьмяних ліхтарів. Запах поступово сильнішав, хоча ще не став нестерпним. Судячи з рою мух, які кружляли в них над головами, Вульф уже знав напевне, що джерело цього запаху близько.
У цій квартирі з високою стелею не було жодних меблів, і хоча вона була значно більшою за помешкання Вульфа, однак аж ніяк не затишнішою. Крізь дірки в – неначе подзьобаних – жовтуватих стінах аж до голої підлоги звисали якісь старі дроти та запорошена ізоляція. Складалося враження, що ні ванну кімнату, ні кухню не оновлювали ще із 1960-их.
– Вульфе, це один із тих випадків, – промовила Бакстер, – які трапляються за всю кар’єру лише раз.
Вульф не слухав. Він подумки вимірював другу спальню і думав про те, чи не переплатив раптом за свою нікчемну квартирку в будинку навпроти. Навколо одного з кутків у головній кімнаті стовпилися люди, і Вульф автоматично глянув на підлогу, шукаючи між різноманітним обладнанням і ногами тіло. Група людей, які стояли перед величезним, аж до підлоги, вікном, котре впливало на атмосферу всієї кімнати в цілому, розступилася,