Лялька. Даніель Коул
Читать онлайн книгу.
Святого Павла.
Едмундс здався на милість обважнілих повік і боляче вдарився об скло з пасажирського боку. Він різко випрямився, розлючений на самого себе за таку слабкість, та ще й перед своїм офіцером-наставником.
– Тож, то був він? – випалив Едмундс.
Він відчайдушно прагнув зав’язати розмову, щоб хоч якось позбутися сонливості.
– Хто?
– Вульф. Той самий Натан Вульф.
Раніше Едмундс уже кілька разів мимохідь бачив Вульфа. Він помітив те, як його колеги поводяться з досвідченим детективом, усвідомлюючи абсолютно небажану атмосферу відомості, що оточувала його.
– Той самий Натан Вульф, – хихикнула Бакстер.
– Я чув так багато історій про те, що трапилося, – він замовк, чекаючи якогось сигналу, що йому варто закрити цю тему. – Ти вже давно його знаєш, правда?
Бакстер продовжувала мовчки вести авто, так, немовби Едмундс узагалі нічого не говорив. Він відчував себе дурнем від того, що подумав, ніби вона коли-небудь обговорюватиме таку важливу тему з новачком. Він уже збирався витягти телефон, аби чимось себе зайняти, коли, неочікувано, вона відповіла.
– Ми були напарниками.
– То він і справді вчинив усе те, у чому його звинуватили? – Едмундс знав, що це небезпечна територія теми, але його щира допитливість переважила ризик спровокувати гнів Бакстер. – Фабрикування доказів, напад на підсудного…
– Дещо з цього – так.
Едмундс несвідомо охнув, таки спровокувавши Бакстер.
– Не тобі його судити. Ти й гадки не маєш, що це за робота, – вигукнула вона. – Вульф знав, що Халід і був «Палієм». Він знав це. І знав, що Халід це знову зробить.
– Мали бути якісь законні докази.
Бакстер із гіркотою розсміялася.
– Просто зачекай кілька років, коли ти спостерігатимеш за тим, як ці шматки лайна виходитимуть сухими з води знову і знову, – вона замовкла, відчуваючи, як заводиться. – Не все можна розділяти лише на чорне та біле. Те, що зробив Вульф, було неправильно, однак він вчинив так із відчаю й мав на те правильні мотиви.
– Навіть жорстоко напавши на людину у переповненій судовій залі? – з викликом запитав Едмундс.
– Особливо це, – відповіла Бакстер.
Вона була занадто зосередженою на дорозі, щоб помітити цей тон.
– Він не витримав тиску. Колись і ти не витримаєш, і я, бо всі через це проходять. Молись лише про те, що коли це станеться з тобою, знайшлися поруч ті, хто буде на твоєму боці. Ніхто не став на бік Вульфа, коли це сталося… навіть я.
Едмундс промовчав, почувши в її голосі жалкування. Він чекав, поки Бакстер продовжить, якщо захоче.
– Його збиралися посадити за це. Прагнули крові. Хотіли зробити цей випадок показовим прикладом «осоромленого детектива», а потім, одного морозяного лютневого ранку, здогадайся, кого впіймали на гарячому біля засмаженого трупа школярки. Вона б і досі була живою, якби до Вульфа тоді прислухалися.
– Господи, –