Гра на пониження. За кулісами світової фінансової кризи. Майкл Льюїс
Читать онлайн книгу.
раз. Згодом, наприкінці червня 2005 року, йому зателефонували з Goldman Sachs і поцікавилися, чи не хоче він збільшити обсяги операції до 100 мільйонів за раз. «Тут не треба забувати, – написав він наступного дня після проведення оборудки, – що це сто мільйонів доларів. Це шалені гроші. А ними просто розкидаються, наче це число на три нулі, а не на дев’ять».
Під кінець червня він уже був власником кредитних дефолтних свопів на суму $ 750 млн у субстандартних іпотечних облігаціях, і нишком пишався цим. «Мабуть, жоден інший хедж-фонд на землі не робив подібних інвестицій, і в жодному разі не в таких масштабах, зважаючи на величину пакетів», – написав він одному зі своїх інвесторів, який пронюхав, що менеджер хедж-фонду обрав якусь новомодну стратегію. Тепер Баррі залишалося тільки сушити голову над тим, хто опинився по той бік оборудок – що за божевільний погодився продати йому стільки страховок на облігації «на межі краху», які Баррі сам для себе вибрав? Кредитні дефолтні свопи були грою з нульовою сумою. Якщо Майк Баррі заробить 100 мільйонів, коли обрані ним субстандартні іпотечні облігації зазнають дефолту, хтось інший має втратити 100 мільйонів. Goldman Sachs чітко дали зрозуміти, що кінцевим продавцем були аж ніяк не вони. Ця компанія була просто посередником між продавцем і покупцем страховки й знімала собі комісійні.
Готовність, з якою ця невідома особа продавала величезні обсяги дешевої страховки, наштовхнула Майка Баррі на інший задум – заснувати фонд, який не робив би нічого іншого, окрім скуповування страхових полісів на субстандартні іпотечні облігації. Для теперішнього фонду в $ 600 млн, який займався добором цінних паперів, ставка Баррі була колосальною. Але якщо він зможе залучити капітали виключно з цією новою метою, то заробить на багато мільярдів більше. У серпні він склав пропозицію щодо створення фонду під назвою «Мільтонів опус» і розіслав її своїм інвесторам. («Першим питанням завжди було: „Що то за Мільтонів опус?“». Баррі відповідав: «Втрачений рай», – але зазвичай після цього виникали наступні питання.) Більшість інвесторів навіть гадки не мали, що їхній аналітик-чемпіон так захопився цими таємничими страховими договорами, що називалися кредитними дефолтними свопами. Значна кількість інвесторів не бажали мати справ із тими свопами, і тільки окремі замислилися, чи не почав уже Баррі викидати такі штуки з їхніми грошима.
Замість того, щоб залучати дедалі більші капітали на купівлю кредитних дефолтних свопів на субстандартні іпотечні облігації, Баррі на превелику силу намагався зберегти ті гроші, якими вже порядкував. Інвестори охоче дозволяли йому обирати від свого імені акції, але майже геть усі вони сумнівалися в його здатності розрізняти великі макроекономічні тенденції. І тим паче вони не визнавали, що Баррі наділений особливим, глибинним баченням ринку субстандартних іпотечних облігацій, де крутилися трильйони й трильйони доларів. «Мільтонів опус» помер, не встигнувши народитися.
У жовтні 2005 року Баррі розіслав своїм інвесторам листи,