Всьо ясно. Джонатан Сафран Фоєр
Читать онлайн книгу.
єслі би люди тоже так думали. (Хотя достаточно странно, шо я своєму братанові желаю того ж, шо і собі, только намного чьотчє.) А може, Одєсу нада було переіменувати в Трохимбрід, тогда б і такий город реально появився, а твою книжку всі б розкупили, і ти тогда проснувся б знаменитим.
Мені так жаль заканчувати цей лист. Це ж всьо равно, шо ми з тобою вживу побазарили би. Надіюся, шо ти будеш удовлєтворьон моєю третьою частью, і, як всігда, прошу твоєї милості. Я старався писати чесно і красіво, в соотвєтствії з твоїми інструкціями.
Ага, да. Є ше один момєнт. Семмі Дейвіса Младшого-Младшого з нашої історії я викинуть не можу, хотя ти і просиш його вирізати. Ти пишеш, шо без нього історія буде болєє рафінірованою, і я знаю, шо «рафінірований» означає «очищений», «відполірований» чи «добряче вичищений», но я скажу тобі, шо Семмі Дейвіс Младший-Младший – ето персонаж очєнь даже поучітєльний, він розогрєває читательский апєтіт і зажигає нас пристрастю. Лучше посмотрім, як він буде еволюціонірувати, а потом подумаємо, шо з ним здєлати.
В сторону Луцька
Семмі Дейвіс Младший-Младший перестав гризти свій хвіст і пробував лизнути очки героя, а вони, я вам скажу, справді вимагали фундаментального чищення. Я пишу, шо псіна тільки пробувала лизнути, бо герой постоянно був поза соціумом, він ухилявся, скручувався в пружину на сидінні й лише час від часу казав: «Перепрошую, чи не могли б ви забрати від мене свого пса? Будь ласка, я зовсім не люблю собак». «Та вона ж тільки заграє з вами, – відповів я в ту мить, коли псіна скочила йому на грудь й ляпнула героя своїми задніми лапами, – так вона дає сигнал, шо любить вас». «Ну, будь ласка, – сказав він знову, коли псіна сіла йому на лице, – мені вона справді не подобається. Що це за ігри?! Вона розіб’є мої окуляри!»
Должен сказати, шо Семмі Дейвіс Младший-Младший – це дуже активна псіна, яка інтенсивно соціалізується зі всіма нашими новими друзями, але такого, шо було тоді, я ше ніколи не бачив. Я поняв, що вона просто влюбилася в героя. «Ви вживаєте одекалон?» – запитав я. «Що?» – «Ви вживаєте одекалон?» Він зробив круговий маневр тєлом, шоб увихнуть від приставань Семмі Дейвіса Младшого-Младшого. «Хіба трішки», – сказав герой, активно захищаючи долонями зад своєї голови від приставучої псіни. «Вона любить одекалон. Він її сексуально надихає». – «О, Іcyce!» – «От вона й пробує занятися з вами сексом. Добрий знак. Дає понять, шо вона вас не вкусить». «Рятуйте!» – надривався герой, бо в той момент псіна вже розвернулася в позу 69. Увесь цей час дєд потрохи відходив від відпочинку. «Він її не любить», – сказав я дєдові. «Так полюбить», – відповів старий і обірвав діалог. «Ей, Семмі Дейвісе Младший-Младший, – гаркнув я. – Сідєть!» І знаєте шо? Вона реально сіла. Прямо на героя. У позі 69. «Семмі Дейвісе Младший-Младший! Ану бистро на своє заднє мєсто! Злазь із героя!» – я подумав, шо вона мене понімає, бо псіна точно зіскочила з героя й прилипла до вікна на другій стороні машини. Може, вона вже злизала з героя весь одекалон і сексуально