---

Скачать книгу

---

резервування, яке вимикає пристрої управління керуючим гіроскопом[5], поки ми займалися справами?

      – Так.

      – Система збору інформації гальмує управління керуючим гіроскопом. Ми будемо прискорювати її за допомогою установки відслідковування та управління, а моніторинг будемо здійснювати за допомогою цифрових комп’ютерів УПР та комп’ютерного інтерфейсу. Тобі від цього легше?

      – Набагато.

      Еш був забавним хлопцем, який ставився до всіх холоднокровно і одночасно по-дружньому, до того ж відмінним спеціалістом. Нічого не могло збити його з пантелику. Підтримка наукового співробітника надавала Далласу впевненості під час прийняття рішень.

      – Готуємось до роз’єднання з платформою, – сказав Еш і увімкнув тумблер невеликого пристрою. – Інженерне відділення, готуємось до роз’єднання із платформою.

      – L-вирівнювання по лівому борту, по правому борту шлях вільний, – доповів Паркер без звичного сарказму.

      – Задній фал[6] готовий до роз’єднання, – додав Бретт.

      – Перетинаємо термінатор[7], – доповіла Ламберт. – Входимо на неосвітлену сторону.

      Внизу нечітка заокруглена лінія розділяла густі хмари. З одного боку вони були яскраво освітленими, а з іншого були могильно-чорними.

      – Підйом. Підйом. Режим готовності, – Ламберт по черзі клацала вимикачами. – Режим готовності. П’ятнадцять секунд… десять… п’ять… чотири. Три. Два. Один. Замок.

      – Роз’єднуємось, – коротко наказав Даллас.

      Між «Ностромо» та масивними резервуарами з нафтоочисною установкою, які почали дрейфувати по орбіті, захурделився газ. Дві штучні конструкції – одна порівняно невелика з людьми, інша – величезна та безлюдна – повільно роз’єдналися. Даллас уважно спостерігав за роз’єднанням на екрані номер два.

      – Фал вільний, – оголосила Ріплі після короткої паузи.

      – Точність скориговано. – Кейн відкинувся в кріслі, розслабившись на декілька секунд. – Усе вільне. Роз’єднання пройшло успішно, пошкоджень немає.

      – Прийнято, – додала Ламберт.

      – Прийнято, – з полегшенням промовила Ріплі.

      Даллас подивився на штурмана:

      – Ти впевнена, що ми залишили платформу на стабільній орбіті? Я не хочу, щоб два мільярди тон нафти впали й загорілися, доки ми будемо колупатися внизу. Тут атмосфера не така щільна, щоб надійно захистити нас.

      Ламберт перевірила індикатор:

      – Сер, вона може спокійно висіти тут ще з рік.

      – Добре. Фінанси в безпеці, ну й наші голови теж. Давайте спробуємо сідати. Готовність до польоту в атмосфері.

      П’ятеро людей наполегливо працювали, кожен працюючи над своїм завданням. Джонс сидів на панелі управління пристроїв по лівому борту й спостерігав за хмарами, що насувались.

      – Починаємо зниження, – увага Ламберт була прикута до одного давача. – П’ятдесят тисяч метрів. Зниження. Зниження. Сорок дев’ять тисяч. Входимо в атмосферу.

      Даллас спостерігав за власними приладами, намагався оцінити

---

Скачать книгу