Чужий. Алан Фостер
Читать онлайн книгу.
втратити управління.
– Завади зникають… все!
Кейн вивчав індикатори та контурні лінії на сканері зорельота.
– Колись ця планета була розплавлена. Судячи з результатів аналітики, недовго. В основному, складається з базальту, трішки ріоліту, подекуди зустрічаються прошарки лави. Наразі все застигло й охололо, слідів тектонічної активності не виявлено.
За допомогою інших вимірювальних приладів він намагався дізнатися інші секрети маленької планети.
– Ніяких слідів тектонічної активності під нами чи поблизу. Чудове місце, щоб посадити корабель.
Даллас одразу ж запитав:
– Ти впевнений?
– Вона надто стара, щоб тут було інакше, – роздратовано відповів старший помічник. – У мене вистачить розуму визначити вік і склад планети. Гадаєш, що я хочу посадити нас у жерло вулкана?
– Добре, добре. Вибач, просто хотів перевірити. Я ніколи не здійснював посадку без карт і радіомаяків, відколи закінчив навчання. Трохи нервуюся.
– Усі ми нервуємо, – одразу ж прокоментувала Ламберт.
– Тоді що, здійснюємо посадку?
Ніхто не заперечував.
– Давайте. Я спробую приземлюватися по спіралі. Докладу всіх зусиль, щоб зробити це під таким вітром, а потім треба підійти якнайближче до джерела сигналу. Але уважно стежте за сигналом, Ламберт. Я не хочу, щоб ми сіли на той корабель, який потребує допомоги. Попередь, якщо будемо надто близько.
Його голос звучав досить різко в переповненому відсіку.
Було виконано необхідні налаштування, введено команди, а вірні електронні слуги їх виконували. «Ностромо» чітко приземлявся по спіралі, незважаючи на пориви супротивного вітру в чорному небі на кожному метрі.
– Зниження за п’ятнадцять кілометрів, – чітко оголосила Ріплі. – Дванадцять… десять… вісім.
Даллас підніс руку до панелі управління.
– Гальмуй. П’ять… три… два. Один кілометр.
Даллас вніс необхідні зміни на панелі управління.
– Гальмуємо. Увімкнути двигуни м’якої посадки.
– Увімкнено, – Кейн упевнено працював за панеллю управління. – Комп’ютерний моніторинг зниження.
У капітанському відсіку почулося різке голосне гудіння: це «Матір» узяла під контроль їхнє зниження, регулюючи останні метри більш точно, ніж найкращий пілот.
Даллас провів останню перевірку перед посадкою і вимкнув декілька тумблерів.
– Основні двигуни вимкнено. Опори модуля у нормі.
Капітанський відсік почало сильно трусити від вібрації вітру.
– Зниження! Дев’ятсот метрів! – Ріплі дивилася на панель управління. – Вісімсот. Сімсот. Шістсот.
Ріплі продовжила відлік. Скоро вона дійшла до першого десятка.
Коли до поверхні залишалось п’ять метрів, корабель загальмував і завис у повітрі. Внизу в нічній темряві ревіла буря.
– Випустити опори.
Кейн вже почав виконувати наказ Далласа. У капітанському відсіку почулося тихе скрипіння. Із днища зорельота з’явилися декілька «ніг»