Чужий. Алан Фостер
Читать онлайн книгу.
загинає пальці, перераховуючи несправності). Допоміжний блок паралельного живлення не працює, так само, як і троє чарунок на дванадцятому модулі. Наслідки зрозумілі.
Інженер витримав паузу і додав:
– Дрібні пошкодження теж називати? За годину я зможу підготувати повний список.
– Не треба. Зачекай хвильку, – Даллас повернувся до Ріплі. – Спробуй знов увімкнути екрани.
Ріплі виконала наказ, але це не допомогло. Вони були такими ж порожніми, як і голова бухгалтера Компанії.
– Доведеться поки що обходитися без них, – сказав він.
– Ти впевнений, що назвав усі несправності? – запитала Ріплі по телефону. Вперше вона пройнялася симпатією до Паркера та Бретта відтоді, як вони стали членами команди. Вірніше, відколи вона стала, адже Паркер працював на «Ностромо» довше за неї.
– Поки що – так, – Паркер закашлявся. – Зараз ми намагаємося повністю відновити постачання енергії. Дванадцятий модуль, який зламався, усе тут угробив. Більше інформації про поломку ми зможемо надати вже після того, як вивчимо усе, що пожер вогонь.
– Ви впораєтеся з ремонтом? – Даллас подумки аналізував стислий звіт інженера. Вони можуть залатати основні пошкодження, але проблема з чарунками займе певний час. Він навіть боявся думати, що могло трапитись із дванадцятим модулем.
– Ми не зможемо одразу полагодити всі несправності, – відповів Паркер.
– Я й не думав питати про всі. Що вдасться зробити?
– Треба змінити напрям декількох трубопроводів і замінити обшивку пошкоджених повітрозабирачів. Це передусім. Але аби цілком полагодити ці труби, треба було б надовго ставити зореліт у док. Ми ж можемо тільки тимчасово пристосувати трубопроводи, аби згодом дістатися до доку.
– Розумію. Що ще?
– Я вже говорив: дванадцятий модуль. Кажу, як є: ми втратили головну чарунку.
– Чому? Через куряву?
– Частково – так.
Паркер замовк, про щось порадився з Бреттом, а потім продовжив:
– Деякі частки злиплися в забирачах, забрикетувалися та викликали перегрів і пожежу. Ви ж знаєте, які ці двигуни чутливі. Пил просочився крізь кожухи й угробив усю систему.
– Ви щось можете зробити? – запитав Даллас. Систему треба було якось відремонтувати, бо замінити її не вдасться.
– Гадаю, що так. Вірніше, Бретт сподівається, що коли вичистити все і заново викачати повітря, можна буде спробувати запустити. Потім побачимо, як воно буде. Якщо після чистки все буде герметично, то нам пощастило. Якщо ж ні, то спробуємо викувати і спресувати латку. Якщо ж виявиться, що вздовж труби проходить тріщина, ну, тоді… – голос Паркера почав завмирати.
– Давайте не будемо про можливі проблеми, – запропонував Даллас. – Розберемося з тими, що є, і, сподіваюся, на цьому все й закінчиться.
– Згодні.
– Так, – промовив Бретт десь збоку.
– Кінець зв’язку.
– Кінець зв’язку. Грійте для нас каву.
Ріплі поклала слухавку і в очікуванні подивилася на Далласа. Він тихо