Чужий. Алан Фостер
Читать онлайн книгу.
дані індикаторів і для впевненості увімкнув прокладач курсу на поверхні.
– Десь три тисячі метрів. Якщо вірити сканерам, поверхня майже рівна. Напрям – приблизно на південний схід.
– Який склад поверхні?
– Здається, такий, як ми й визначили під час посадки. Тверда порода, на яку ми сіли. Тверді базальти з дрібними вкрапленнями, хоча я не виключаю існування деінде зибучих пісків.
– Тоді будемо обережними.
Кейн порівнював відстань із часом, на який їм вистачить кисню в скафандрах.
– Принаймні недалеко.
– Ага, – вдоволено промовила Ламберт. – Не хотілося б переміщуватися на кораблі. Легше прорахувати пряму посадку з орбіти, аніж пересування на поверхні в таку погоду.
– Добре. Ми знаємо, по чому будемо йти. Тепер треба дізнатися, крізь що ми будемо йти. Еше, зроби попередній аналіз атмосфери.
Науковий співробітник почав натискати на кнопки. На поверхні «Ностромо» відкрився маленький шлюз. З нього на вітер висунувся металевий «пилосос», котрий протягом хвилини всмоктував місцеву атмосферу, а потім заховався назад.
Зразок було випорснуто у вакуумну камеру, де складні прилади почали розщеплювати його. Скоро компоненти атмосфери з’явилися на панелі управління Еша у вигляді чисел і знаків.
Він швидко проаналізував їх, а один компонент перевірив двічі й доповів напарникам:
– Фактично первинна суміш: багато інертного азоту, трохи кисню, висока концентрація вільного вуглекислого газу. Присутні метан та аміак, останній частково в замороженому стані… Там холодно. Я зараз займаюся аналізом домішкових елементів, але нічого нового не скажу. Усе стандартно, і дихати цим не можна.
– Який тиск?
– Десять дин[10] у четвертому ступені на сантиметр квадратний. Не застрягнемо. Інше питання, що вітер може здути.
– Як щодо рівня вологості? – запитав Кейн. Уявний образ позаземного оазису швидко вивітрювався.
– Дев’яносто вісім відсотків. Можливо, пахне не дуже гарно, але вологість висока. Тут багато водяної пари. Дивна суміш, якщо чесно, враховуючи, що тут є метан. А, і не рекомендую пити з місцевих свердловин, якщо такі тут є. То може бути зовсім не вода.
– Є ще якась важлива інформація? – запитав Даллас.
– Лише те, що тут базальтова поверхня, дуже холодно й застигла лава. Дуже холодна атмосфера, набагато нижче нуля, – попередив Еш. – Навіть якби цим повітрям можна було б дихати, скафандри все рівно знадобляться, щоб не замерзнути. Якщо тут є живі істоти, то вони досить витривалі.
Здавалося, Даллас змирився з усім.
– Гадаю, було б безглуздо очікувати чогось кращого. Надія все одно залишається, хоча в цьому повітрі нічого не видно. Краще б його взагалі не було і не було цього каміння.
– Хтозна, – Кейн знову повернувся до своїх філософських роздумів. – Можливо, для когось тут рай.
– Немає сенсу проклинати це місце, – порадила Ламберт. – Могло бути в сто разів гірше.
Вона
Одиниця сили в гаусовій системі фізичних величин. 1 дина = 10-5 ньютонів у системі СІ. (