Екзорцист. Вільям Пітер Блетті
Читать онлайн книгу.
наклала собі на тарілку зі шведського столу гарячу їжу й роззирнулася по кімнаті за місіс Перрін. Он де вона. На дивані з отцем Ваґнером, деканом єзуїтського коледжу. Кріс уже встигла з ним перекинутися кількома словами. Він мав лису, поцятковану ластовинням голову. Манери його м’які та стримані. Кріс рушила до дивана й вмостилася прямо на підлозі перед кавовим столиком саме тоді, коли ясновидиця весело засміялася.
– Ой, Мері Джо, годі вам! – усміхнувся декан, підносячи до рота виделку з карі.
– Ага, годі вам, – луною відгукнулася Кріс.
– О, вітаю! Чудове карі! – похвалив декан.
– Не надто гостре?
– Зовсім ні, якраз те, що треба. Мері Джо власне розповідала мені про єзуїта, що також був медіумом.
– І він мені не вірить, – весело додала ясновидиця.
– А, distinguo, – уточнив декан. – Я тільки сказав, що в це важко повірити.
– Маєте на увазі, що він був справжній медіум? – запитала Кріс.
– Ну звісно, – підтвердила Мері Джо. – Та він навіть займався левітацією!
– О, я це роблю щоранку, – спокійно додав єзуїт.
– І він проводив спіритичні сеанси? – допитувалася в місіс Перрін Кріс.
– Ну так, – відповіла вона. – Він був надзвичайно відомий у дев’ятнадцятому столітті. Фактично він був, мабуть, єдиний спіритуаліст, якого в той час не засудили за шахрайство.
– Я повторюю, що він не був єзуїт, – прокоментував ці слова декан.
– О Боже, та ж був! – засміялася ясновидиця. – У двадцять два роки він долучився до єзуїтів, пообіцявши більше не займатися спіритизмом, але його викинули геть із Франції, – розреготалася вона, – після сеансу, який він провів у Тюїльрі. І знаєте, що він вичворив? Посеред сеансу сказав імператриці, що до неї зараз доторкнуться рученята дитинки-привиду, що ось-ось матеріалізується, а коли там раптово ввімкнули світло, – сказала, регочучи, вона, – його впіймали на тому, що він торкався своєю оголеною ступнею імператорської руки! Можете собі уявити?
Єзуїт з усмішкою відставив убік тарілку.
– Більше навіть не просіть скидок на відпущення гріхів, Мері Джо.
– Ой, та ну вас, у кожній отарі є своя паршива вівця.
– Ми вже й так перевищили квоту з папами родини Медічі.
– Ви знаєте, а я колись пережила щось подібне, – почала була Кріс.
Але декан не дав їй договорити:
– Ви що, хочете висповідатися?
Кріс усміхнулася й заперечила:
– Ні, я не католичка.
– Ой, та єзуїти теж ні, – глузливо реготнула Перрін.
– Наклеп із боку домініканців, – не поліз по слово в кишеню декан. А тоді знову звернувся до Кріс: – Перепрошую, дорогенька. То що ви казали?
– Ну, просто мені здається, що я бачила колись, як хтось левітував. Це було в Бутані.
Вона переповіла той випадок.
– Гадаєте, таке можливе? – запитала вона насамкінець. – Тобто насправді?
– Хтозна? – відповів їй декан і стенув плечима. – Хтозна, що таке гравітація. Або взагалі матерія, якщо вже на те пішло.
– Хотіли б