Екзорцист. Вільям Пітер Блетті
Читать онлайн книгу.
приймаючи замовлення й пригощаючи гостей; коли ж обійшла всіх присутніх, дехто вже встиг поміняти розмовників, за винятком Даєра й астронавта, що, здається, відчували взаємну симпатію.
– Ні, якщо чесно, то я зовсім не священик, – почула Кріс, як із вельми серйозним виглядом промовляв Даєр, поклавши руку на плече астронавта, що аж заходився реготом. – Насправді я страшенно крутий рабин-авангардист.
Кріс саме обмінювалася спогадами про Москву з Клірі, коли з кухні долинув знайомий пронизливий і сердитий голос.
О Господи Ісусе! Берк!
Він покривав когось непристойними лайками.
Кріс перепросилася й квапливо рушила до кухні, де Карла агресивно атакував Деннінґз, тоді як Шерон робила марні спроби його вгамувати.
– Берку! – вигукнула Кріс. – Припини негайно!
Режисер і далі лютував, не звертаючи на неї уваги, кутики його губ пінилися слиною, тоді як Карл склав на грудях руки і з флегматичним виразом обличчя притулився до зливальниці, не кліпаючи очима й мовчки дивлячись на Деннінґза.
– Карле! – зронила Кріс. – Іди звідси, чуєш? Геть! Невже ти не бачиш, який він?
Але швейцарець не зрушив із місця, аж поки Кріс не почала силою штовхати його до дверей.
– Нацистська свиня-я-я! – гаркнув у спину Карлові Деннінґз, а тоді добродушно глянув на Кріс і лагідно запитав, потираючи руки: – То що там нині на десерт?
– Десерт?
Кріс легенько вдарила себе по чолу долонею.
– Ну, бо я ж голодний, – ображено заскиглив Деннінґз.
Кріс повернулася до Шерон і звеліла:
– Нагодуй його! Я мушу покласти в ліжко Реґану. І заради Бога, Берку, чи можеш ти нормально поводитися, чорт забирай? Там є священики!
Деннінґз звів докупи брови, а його очі раптово зблиснули непідробним інтересом.
– О, то ти теж це помітила? – запитав він без жодного лукавства.
Кріс звела голову, ледь чутно мовила:
– З мене досить! – і вийшла з кухні геть.
Вона спустилася до дитячої кімнати в підвалі, де Реґана провела цілий день, і застала її над «Дошкою Віджа». Донька була понура, неуважна, заглиблена у свої думки. «Ну, принаймні вона не надто збуджена», – зміркувала Кріс. Сподіваючись розважити її, Кріс повела дівчинку до вітальні й почала знайомити з гостями.
– Ой, яка ж вона солоденька! – вигукнула дружина сенатора. Реґана поводилася з усіма на диво привітно, за винятком місіс Перрін, до якої ані озвалась, ані подала руки. Але ясновидиця перевела все на жарт:
– Знає, що я несправжня. – І підморгнула до Кріс. А потім із допитливим виглядом дослідниці схопила дівчинку за руку й легенько стиснула її, мовби намацуючи пульс. Реґана швидко випручалась і люто зиркнула на неї.
– Ой лишенько, вона, мабуть, дуже втомилася, – недбало мовила місіс Перрін, проте й далі з незрозумілою зацікавленістю спостерігала за Реґаною.
– Вона трохи нездужає, – вибачливо пробурмотіла Кріс. Тоді глянула на дочку. – Так, рибонько?
Дівчинка мовчала, втупившись у підлогу.
Реґану не встигли познайомити хіба