Аплодисменти для Лоли!. Ізабель Абеді
Читать онлайн книгу.
Після її виступу на одному святі музичний продюсер запропонував Пенелопі записати диск разом із бразильським музикантом Едуардо Маседо.
Тепер «Перлина півдня» – найкращий ресторан Гамбурга. І це не просто так, а завдяки нам із Фло. Ми були секретними агентами, а нашим супротивником був Зануда, відомий ресторанний критик, котрий довів до нестями Пенелопу й хотів із допомогою розгромної статті домогтися закриття нашого ресторану. Та ми з подругою цьому перешкодили. А Зануда зробився постійним відвідувачем «Перлини півдня» й найвідданішим прихильником Пенелопи. Він уже разів із тридцять запрошував її повечеряти, проте Пенелопа поки що жодного разу не погодилася.
Фло її в цьому підтримує, а мені Зануду навіть шкода. По-перше, мені здається, що він зовсім не такий крутий, яким хоче виглядати, а по-друге, тому що він – батько хлопчика, якого я кохаю. Врешті-решт, ця горезвісна стаття, яку написав Зануда, не знищила «Перлину півдня», а навпаки, врятувала її від банкрутства. Тому ми помістили цей витвір у позолочену рамку й повісили неподалік барної стійки. Між іншим, там сказано, що в «Перлині півдня» відбуваються справжні дива, а її відвідувачі поринають у чарівний світ бразильських страв, бразильської музики і – найголовніше! – бразильського вміння радіти життю.
Гадаю, статтю прочитало багато людей, тому що від самого початку грудня, коли статтю надрукували в журналі, дідусь увесь час повторює, що, нарешті, наш ресторан вирує. Приблизно так, як сьогодні, в неділю, коли ми з мамою та Фло завітали туди. Різдвяні канікули вже закінчилися, тож завтра розпочнуться заняття у школі. Фрау Вігельманн іще до канікул обіцяла, що розподілить ролі в «Білосніжці» першого ж дня. Крім того, скоро в нас має бути урок на тему «Я й моє тіло», де нам розкажуть геть усе про секс, і ми з Фло чекали на нього з нетерпінням.
А сьогодні нас почастують фейжоадою. Це моя улюблена бразильська страва, що її найкраще за всіх у світі готує мій улюблений кухар Карлик. На щастя, Гора, темношкірий помічник Карлика, вже повернувся з лікарні.
Наразі ресторан був повнісінький і вирував, як вулик. Людей було так багато, що папай, Пенелопа і дідусь навіть не мали вільної хвилинки, щоб поїсти з нами. Щоправда, прийшла бабуся з тіткою Лізбет, у якої після того, що сталося минулої осені, волосся було все ще коротеньке, натомість її фотографують для реклами дитячої моди. Іноді мені здається, що це несправедливо. Моїй тітці ще й трьох років не виповнилося, вона не може до пуття промовити жодної фрази, а її фотографії вже друкують в усіх глянцевих журналах! Сьогодні ввечері в неї знову фотосесія.
– Ну, тітонько Лізбет, як справи? – спитала я, коли бабуся зі своєю молодшою донькою всілися за стіл.
Моя тітка посміхнулася, простягнула мені фотографію і сказала:
– Ібсель клас!
Бабуся закотила очі під лоба, а я подивилася на фото й погодилась: так, моя маленька тітонька мала просто класний вигляд. Волосся в неї стирчало дибки, на ній була чорна шкіряна курточка з металевими заклепками. У руці вона тримала мікрофон, а рот був відкритий, наче