Чемні дівчатка потрапляють у Рай, погані – куди забажають. Уте Эрхардт
Читать онлайн книгу.
критерії до вибору авто і запропонуйте йому на вибір дві моделі. Уявіть, що ви просите його переїхати заради вашої професії до іншого міста!
Ця мисленнєва пастка може ховатися й за такими нижченаведеними фразами: «Чоловік дбає про власний імідж. Я почуваюся впевненішою, сильнішою та рішучішою, коли маю підтримку чоловіка. Мої вміння швидше визнають тоді, коли я буду одружена. Жінку в міцних руках сприймають серйозніше за одиноку».
Чоловік – це захист від жіночої професійної діяльності та нападів інших. Тобто він уособлює безпеку в житті.
Наскільки жінки здатні заглиблюватися в думки, що їм потрібен чоловік, демонструє приклад Дженніфер. Її мисленнєва пастка така: «Сама я не зможу». Дженніфер перекладачка, уже 15 років одружена з Тімом. Має трьох дітей: Ніні – п’ятнадцять, Оліверу – тринадцять і Сабріні – дев’ять років. П’ять років тому вони купили будинок із садом на околиці невеличкого міста. Для кожної дитини Дженніфер не брала післяпологову відпустку більше «стандартних» шести тижнів. Коли народилася Сабріна, Дженніфер, щоправда, хотіла піти в декрет на півроку, однак через три місяці знову вийшла на роботу, адже її фірма потребувала заміни. Жінка довго працювала на неповну ставку й повернула собі нормальну кількість робочих годин лише тоді, коли діти стали самостійнішими.
Дженніфер щаслива у своєму домі, вона насолоджується садом, щойно повертається додому. У політичній партії вона ще з 1968 року, тож незадовго після переїзду її партійні колеги запитують, чи продовжуватиме вона активну діяльність. Її завжди цікавила політика, а робота дарувала чудові можливості налагоджувати зв’язки. Окрім того, вона відчуває щодо себе певні лестощі, адже це її «покликали». Дженніфер рішуча, встигає з роботою, порається вдома, виховує дітей, та ще й займається політичною діяльністю. Вона сильна, самовпевнена жінка. Усе складається так, ніби перед Дженніфер відкривається перспектива політичної кар’єри. Про такий шанс вона навіть не мріяла. Однак, немов грім серед ясного неба, усе опиняється під загрозою. Із не зовсім чітких фінансових причин її чоловік наполягає на тому, щоб вони продали будинок і переїхали до мегаполіса. І це якраз тоді, коли з’явився перший зиск з її політичної діяльності.
І хоча Дженніфер знає, що фінансові причини – ілюзорні, вона погоджується. Не розуміючи, що криється за таким рішенням чоловіка, вона, втім, не наважується з’ясувати, а просто мириться. Будинок продають з молотка, а політичну кар’єру вона вішає на цвях. На перший погляд дивно, що чоловік досягнув успіху таким тиском. Дженніфер і Тім уже давно не відчувають справжньої прихильності одне до одного, живуть разом радше через зручність. До цього часу не було якоїсь вагомої причини для розлучення, та й про дітей не варто забувати…
Та все ж Дженніфер раптом міцно хапається за свій шлюб. Вона глибоко переконана, що потребує Тіма й не може бути успішною без чоловіка. Вірить, що як мати-одиначка