Казки про богатирів та лицарів. Сборник
Читать онлайн книгу.
доглядала б вас.
– Так, так, було би добре…
– А хіба тут, у вашій державі, нема дохтора, який би вас вилікував?
– Були дохтори, але нічого не можуть зробити.
– А що би вам допомогло?
– Снилося мені, що є один витязь – Щит Огненний. Якби хтось його убив і приніс із нього жовч, і помастив мене тим жовчем, то я би став здоровий.
– Я піду до того Огненного Щита, – каже Єруслан.
– Не йди, сину, бо він тебе вб’є.
– Ще не народився такий витязь, який би мене вбив!
Єруслан пішов до Огненного Щита. Той, як побачив витязя, то почав його пекти вогнем.
– Не печи мене, Огненний Щите, я до тебе йду служити, а не воювати! – гукнув Єруслан.
У Щита було багато слуг. Найнявся і Єруслан, і Щит полюбив його. Водив Єруслана по своїй державі. Якось привів його на одне поле, а там було дуже багато могил, якби ціле місто заросло травою. І питає Єруслан:
– Що це таке?
– Це витязі, могили їх.
А одна могила була більша.
– Тут лежить витязь, – каже Щит, – який мав силу на весь світ. Коли я його вбив, то він свою шаблю закинув під себе, а я досі не можу витягти ту шаблю. Я половину царства дам тому витязю, котрий би ту шаблю звідти вийняв.
А Єруслан каже:
– Я вийму ту шаблю.
– То йди вийми.
– Не тепер, а як не будеш бачити.
Пішли вони геть. А на другий день Щит посилає Єруслана витягати шаблю:
– Якщо її принесеш, то половина царства – твоя!
Прийшов Єруслан до великої могили, а вона проговорила:
– Чого ти прийшов, Єруслане Лазаровичу?
– Чого прийшов? За твоєю шаблею!
– Я дам тобі шаблю, тільки розумно воюй нею, не так, як я… Я зарубав, було, Щита. Слуги закричали: «Рубай ще раз!» Я рубанув, а голова знову приросла до тіла, і він відтяв мою. Його треба вбити одним ударом. Бери шаблю. Він буде їй радий, а ти, як підійдеш, махни нею і з одного удару відрубай йому голову – інакше він твою відрубає. Слуги будуть кричати: «Бий ще раз!» – але ти не слухай. Скажи: «Витязька рука б’є раз, та гаразд».
Іде Єруслан. Як побачив його Щит Огненний, рушив йому назустріч. Єруслан махнув шаблею, і голова витязя злетіла. Слуги нараз почали кричати:
– Рубай ще раз!
– Ні, витязька рука б’є раз, та гаразд! – сказав Єруслан.
Він розпоров Огненного Щита і вийняв з нього жовч.
Повернувся Єруслан до батька, помазав його жовчем – пропала короста, і провидів зразу, зробився молодим. Каже він:
– Ну, сину, тепер будемо жити!
– Ой ні, няньку! Я не можу бути на одному місці, мушу йти по світу – шукати й свою долю.
Задумав Лазарович оженитися. Знав він одну дівчину в сусідній державі й каже:
– Няньку, я тепер піду, а через рік і один день прийду вас навідати.
І сів на коня. Приїхав до кордону, а кордон охороняють витязі. Він трапив на витязя, який називався Івашко. Почав його питати Івашко:
– Куди йдеш?
– До вашого царя доньку сватати! – сказав Єруслан.
– Ні, до нас ти не пройдеш. Нікого не пропустимо, ані пташки.
– А