Казки про богатирів та лицарів. Сборник

Читать онлайн книгу.

Казки про богатирів та лицарів - Сборник


Скачать книгу
взяв ті шклянки з водою, під’їхав на царі-рибі до берега, сів на свого коня вороного і поїхав додому.

      Їде славний лицар Бова Королевич день, другий, десятий, дванадцятий, а може, і всіх тридцять – під’їжджає до царства великого Бусурманського, а в тому царстві царює турчин Белербек, заклятий ворог Бови Королевича.

      Спізнав Бова від людей подорожніх, калік немощних, що Белербек без нього завоював царство царя Зализача, взяв до себе царівну Настусю і через два дні збирається з нею шлюб брати.

      Почув Бова Королевич такі несподівані вісті, і заболіло в нього серце лицарське, хочеться Бові побачиться з коханою Настусею, хочеться спитати її, чи по волі вона заміж іде за турчина Белербека.

      Ото бачить Бова Королевич, що іде якийсь старий дід з кобзою, він спинив його та й каже:

      – Віддай мені, діду, свою одежу і свою кобзу, а я тобі віддам своє вбрання, ще й калитку з червінцями в додачу.

      Дід зразу й згодився, бо чому й не бариш, – то, мовляв, кобза та полатана свитина, а то ж таки червінців калитка і одежа лицарська. Умився Бова з одної шкляночки, що дав йому цар-риба, і зробився старим дідом, вбрався в стару полатану одежу, почепив кобзу і пішов у двір до царя Белербека. Розпитався Бова Королевич, в якій кімнаті сидить Настуся, сів під її віконцем і почав лагодить свою кобзу. Обступили Бову і старі, і молоді люди; дівчата, й молодиці, і малі діти посідали коло нього та слухають, як старий бородою похитує та старими, поморщеними пальцями струни перебирає і жалібно підспівує:

      Ой, було то славне царство Зарайське

      Та за сто миль і чотири.

      Та прийшла ж туди сила бусурманська

      Те царство побила,

      В полон полонила.

      А Настусю-царівну бусурмани в гарем посадили.

      Гей, гуляв, гуляв славний лицар Бова Королевич

      Та на далекому морі,

      На синім просторі,

      В десятий рік він додому повертає,

      До царства бусурманського прибуває

      І свою милу Настусю в полоні стрічає,

      А Настуся Бову Королевича,

      Славного царевича,

      Не пізнає,

      Бо на лицарю славному опанчина рогозовая,

      Поясина хмелевая,

      А на ногах сап’янці,

      Що видко п’яти й пальці.

      А ще на Бові бідному шапка-бирка,

      Зверху дірка,

      Хутро голе,

      Околиця – чисте поле,

      Вона травою пошита,

      Дрібним дощем прикрита…

      Почула царівна думку старого кобзаря і зараз спізнала в ньому свого милого Бову Королевича. Не знала вона, як і радуватись, де й посадить старого діда; звеліла своїм джурам закликать його в горницю, посадила біля себе на дзиґлику та й почала пригортать до себе його поморщений вид. Тоді Бова і каже Настусі:

      – Візьми оцю шкляночку, тут водиця усипуща, налий цеї водиці у страву Белербеку, хай він засне на якийсь час, а ми осідлаємо коней дорогих і поїдемо в своє царство.

      Одяглась Настуся якнайкраще і


Скачать книгу