Олег сидить на зашарпаному дивані у незнайомій йому квартирі, а навпроти нього стоїть чоловік, якого він бачить уперше. Шевцов не розуміє, хто цей чоловік і до чого він тут. Незнайомець сідає у крісло навпроти Олега і говорить:

      – А тепер розповідай. Тільки чесно. З самого початку і до того моменту, як ти дістався дверей цієї квартири.

      – Хто ви? – вичавлює з себе Олег, але відповіді на поставлене питання так і не отримує.

      Мовчання затягується. Погодін не квапить хлопця, розуміючи його страх та розгубленість. Він вивчає Шевцова, дає йому шанс розповісти усе самому, без зайвих потуг.

      – Гаразд, – врешті-решт каже Погодін. – Почнемо з елементарного. Твоє ім’я.

      Недовірливий проблиск вовчих оченят. Насторога у кожному подиху та русі. Шмигання носом і синці на усьому обличчі.

      «А тебе вправно били, хлопче, – думає Погодін. – Але то нічого. Сильнішим будеш».

      – Мене звати Олег. Олег Шевцов, – говорить хлопець.

      – Приємно познайомитись. Називай мене Іван Вікторович.

      – Це ваше справжнє ім’я?

      – Це моє єдине ім’я, – чесно бреше Погодін.

      – Я вам не вірю.

      – Байдуже. Це не має жодного значення. Розповідай про себе. З якої ти сім’ї, де живеш, де навчаєшся, що любиш, чим захоплюєшся. Окрім дівчат, звісно. Це твоє захоплення мені вже відоме.

      Шевцов починає розуміти, що той Іван Вікторович – не якийсь собі дядько з вулиці. У незнайомці відчувається сила. І можливості. А тому Олег думає декілька хвилин і приймає єдине правильне рішення, яке кардинально змінює усе його подальше життя.

      Погодін слухає хлопця, бачить в ньому потенціал, вирішує узяти його до своєї команди і після сповіді Шевцова питає:

      – Ти не любиш чеченців?

      – Я не люблю усіх, хто має нахабство вважати себе кращим за росіян.

      – Ти готовий вбивати за свою батьківщину?

      Олег дивиться Погодіну в його темні очі і дає чесну відповідь:

      – За Росію я готовий не тільки вбивати, але й помирати. Смерть не страшна, коли знаєш, що вона не даремна.

      «Фанатик-націоналіст. Ще не зовсім сформований, але то нічого. Ми допоможемо йому стати гідним солдатом своєї країни», – резюмує ту дивну зустріч Погодін, і вже за тиждень Олег Шевцов починає життя, яке бачив тільки у бойовиках американського та вітчизняного виробництва.