Кубик Рубіка. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
капризувала – хотіла тістечко. Високий, трохи повнуватий чоловік стійко витримав істерику малої. Відтак вони швиденько перебігли дорогу в невстановленому місці. Єгор усміхнувся. У Рівному за таке відразу штрафують. Цікаво, як тут?
Знову роздивився довкола. Компанія арабів пройшла повз, залишаючи літній майданчик. Нудьга починала тиснути сильніше, тож Єгор дістав телефон, зателефонував Бовтуну й домовився, що приїде.
За п’ять хвилин, у підземці, Скляр помітив у продажу кубик Рубіка. Не довго думаючи, слідчий придбав іграшку, відтак помчав на зупинку.
За пів години він уже заходив до слідчого управління на Весніна, 14.
Харків. Субота, 2 листопада 2019 року. 15:21
– Ми дуже довго не могли встановити особу загиблої, – поскаржилася Вікторія Клименко, струнка весела брюнетка невисокого зросту. – І тільки вчора надійшли результати експертизи, які нарешті порадували.
Її прокурений голос відразу нагадав про Кир’яха. Колега з Рівного викурював мало не пачку цигарок на день.
– За даними експертів, смерть настала на початку року. Тож ми перевірили інформацію про зниклих безвісти в Харкові та області за той період, – продовжив розповідь Бовтун. – Підійшло дві кандидатури. Щоб визначити, чи померла хтось із них, довелося провести ДНК експертизу, у результаті якої нарешті була встановлена особа. Нею виявилася двадцятишестирічна жителька Харкова Олександра Альтман. Жінка пішла з дому 13 січня 2019 року ввечері, аби зустрітися з друзями (з якими так і не зустрілася), і більше не повернулася.
Бовтун шмигнув носом (нещодавно він занедужав на ГРВІ, як завжди переніс хворобу «на ногах»). Зараз стан значно покращився, проте досі турбував нежить. Льоня дістав паперовий носовичок і з величезним задоволенням висякав носа. Скляр ще з університетських часів пам’ятав, як часто горло та ніс завдавали приятелю проблеми. Відтак звернув увагу на відсутність половини верхнього переднього зуба. Подумки усміхнувся: дісталося під час якоїсь бійки.
Похитав головою й поцікавився:
– Зачіпки?
– Поки жодних. Єгоре, ми лише вчора дізналися її особу, – Льоня втомлено потягнувся. Тиждень виявився насиченим, і він почувався страшенно виснаженим. А тут іще Віка з понеділка у відпустці. Її термінові справи переходять йому. І тільки від цієї думки голова йшла обертом.
– Ясно, – зітхнув Скляр. – Тобі ще довго?
– Годинка. Не більше. Вже замахався, – зізнався. – Зачекаєш тут?
– Зачекаю, – швидко вирішив Єгор.
Все краще, аніж тинятися самому. Роздивився кабінет. Робоче приміщення харківських оперативників виявилося вдвічі більшим за його в Рівному. А працювало тут не троє поліцейських, а двоє. І, що не менш важливо, цей кабінет набагато світліший за його. «Так, тут би в мене очі не боліли». Похмурі приміщення діяли на нього депресивно, і від темряви починали боліти очі.
За вікнами забарабанив дощ. Ще одна депресивна річ. Одна справа, коли дощ літній чи весняний, інша – осінній чи зимовий. Єгор