Королівський убивця. Assassin. Робин Хобб
Читать онлайн книгу.
їзди від Оленячого замку. Але немає настільки близьких місць наїздів, звідки походили б ці перековані. Вони могли бути витіснені зі своїх рідних поселень, так, але чого б їм збиратися поблизу Оленячого замку?
– Можливо, це якісь відчайдухи, які лише вдають перекованих, щоб грабувати своїх сусідів?
– Можливо. Та все-таки непокоїть те, що інциденти стаються все ближче до Оленячого замку. Судячи зі слів жертв, є три різні групи нападників. Але щоразу, коли надходить чергове повідомлення про крадіжку, ограбовану зернову комору чи зарізану корову на пасовищі, то схоже, що група, яка це вчинила, наближається до Оленячого замку. Я не можу вигадати жодного пояснення, навіщо перекованим це робити. І, – він зупинив мене, коли я почав говорити, – описи однієї групи відповідають іншій, з попереднього нападу місяць тому. Якщо це ті самі перековані, то вони за цей час здолали довгу дорогу.
– Це не схоже на перекованих, – сказав я, а тоді обережно спитав: – Ви підозрюєте якусь змову?
Веріті гірко пирхнув.
– Звичайно. Коли ж це я не підозрюю змови? Але принаймні цього разу вважаю, що джерело змови слід шукати поза Оленячим замком. – Він раптом зупинився, наче збагнувши, що висловився занадто відверто. – Досліди це для мене, Фітце, добре? Поїздь трохи довкола та послухай. Розповіси мені, про що розмовляють у тавернах і що примітного побачиш на дорогах. Збирай чутки про інші напади та стеж за деталями. Непомітно. Зможеш це для мене зробити?
– Звичайно. Але чому непомітно? Схоже, якби ми підняли людей, то значно швидше довідалися б, що діється.
– Ми почули б значно більше, це правда. Більше чуток і куди більше скарг. Досі це були окремі скарги. Думаю, я єдиний, хто зумів скласти їх докупи. Я не хочу, щоб місто Баккіп саме бралося за зброю та нарікало, що король не може оборонити навіть своєї столиці. Ні. Непомітно, Фітце. Непомітно.
– Просто непомітно дослідити, – я сказав це не як питання.
Веріті злегка знизав широкими плечима. Це було схоже не на скидання вантажу, а на взяття ще й додаткового тягаря.
– Припини це, якщо зможеш. – Його голос був тихим, він дивився на вогонь. – Непомітно, Фітце. Вкрай непомітно.
Я повільно кивнув. Раніше мені вже доводилося виконувати такі завдання. Убивство перекованих не викликало в мене такого спротиву, як убивство людей. Часом я намагався вдавати перед собою, що приношу мир розтерзаній душі, кладу край родинним стражданням. Я сподівався, що не дуритиму себе аж надто вправно. То була розкіш, якої вбивця не міг собі дозволити. Чейд перестеріг мене, що я завжди мушу пам’ятати, хто я насправді. Не ангел милосердя, а вбивця, що працює на благо короля. Або короля-в-очікуванні. Мій обов’язок – зберігати безпеку престолу. Мій обов’язок. Я завагався, а тоді промовив:
– Мій принце. Повертаючись, я бачив нашу королеву-в-очікуванні, Кеттрікен. Вона прогулювалася верхи з принцом Регалом.
– Гарна з них пара, правда? Вона вже добре сидить на коні?
Веріті не міг стримати гіркоти в