Право на вбивство. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
тепер один з них мав розбиту губу, інший – підбите око, яке вже мало, м’яко кажучи, непривабливий вигляд. Їх страшно хвилювало, що поліція прискіпуватиметься. Врешті-решт бійку почали саме вони, випивши чималу кількість алкоголю.
Попри розгубленість вони все ж із цікавістю витріщилися на Єгора. І не дивно. Його зовнішність завжди привертала увагу: зростом майже метр дев’яносто, надзвичайно худий і до того ж дуже рудий. Вії, борідка, вуса, навіть волосся на руках – яскравого мідного кольору. Попри цивільний одяг вони відразу зрозуміли, що перед ними слідчий. За мить до них приєднався й Кир’ях і, на відміну від Скляра, ввічливо представився.
Обоє хлопчаків були низькі на зріст, біляві та зі скуйовдженим волоссям. Обоє дуже схожі, тільки один із них носив окуляри. «Брати», – запідозрив Скляр. Від юнаків відгонило алкоголем та потом. Подумки Єгор радів рятівному свіжому повітрю (хоч і до болю холодному), що захищало від неприємного запаху.
– Та ми цей, йшли додому з дискотеки, – пояснив один з них.
У його правиці залишалася майже викурена сигарета. На внутрішньому боці кисті поліцейські помітили немаленький рубець від опіку. Скидалося на те, що колись йому добряче дісталося.
– З дискотеки? З якої такої дискотеки? – поцікавився оперативник хриплим голосом.
Через надмірну любов до цигарок такий голос у нього – замість візитної картки. Він із задоволенням вдихнув дим, що йшов від цигарки пацанів.
– З «Лагуни», – перелякано пояснив другий.
– Ну так де «Лагуна», а де ми зараз? Ви хочете сказати, ви через усе місто пішки йшли? – здивувався Скляр.
Запах дешевих сигарет дратував.
Перед тим, як відповісти, хлопак із цигаркою підніс її до рота, проте несподівано впіймав на собі косий погляд Єгора. Той з відразою дивився на кінчик сигарети, з якого виходив дим. Юнак опустив руку, так і не затягнувшись. Врешті він з досадою кинув її на землю й затоптав ногою.
– Йшли, – підтакнув перший. – У нас грошей на таксі не вистачило.
Кир’ях зі Скляром здивовано перезирнулися.
– А де, з ким і чого побилися? – Кир’ях кивнув на збиті до крові кісточки.
Отже, надії не справдилися – поліція не пропустила це повз увагу. Юнаки зашарілися, мовчки витріщилися один на одного – кожен сподівався, що почне інший. Досі вони доволі вдало вдавали з себе дорослих, та зараз вся їхня впевненість остаточно розвіялася. Тепер це були просто двоє молодиків до двадцяти років. Якби не підтверджений документами вік, Женя б подумав, що вони неповнолітні.
– Та… – почав той, що з синцем під оком, відтак почухав потилицю й глянув на брата, буквально благаючи поглядом про допомогу.
– Хлопці, не мимріть, – роздратовано наказав Єгор, – відповідайте чітко.
– Посварилися з пацанами на дискотеці, – затинаючись, зізнався юнак із побитою губою.
Він стояв червоний, мов буряк. Втім не менш червоним був і його брат.
– На дискотеці з кимось посварилися чи тут, з вбитим? – Єгор вказав на