Опанас ловить рибу. Зима. Холодно. Не ловиться. Наливає Опанас собі чарку. Тільки зібрався випити, аж клюнуло. Він однією рукою тримає чарку, другою підсікає. Над ополонкою вискакує карась, зривається з крючка, падає в чарку, б’є хвостом, підскакує і плюхається знову в ополонку. Опанас спльовує, випиває і… починається такий кльов, що держись. Риба всяка і немаленька! Ледве встигає Опанас витягати. А за спиною у відрі:

      – Ну й жучара карась! Казав – наливають, казав – відпускають!…

      Повертається Микита з Бровком із полювання добряче «загепаний». Ганя свариться.

      – Бровко, – каже Микита, – скільки я пива випив?

      – Гав, гав!

      – Бачиш, всього два бокали, Бровко не обманює!

      Наступного разу Ганя сама запитує:

      – Бровко, скільки Микита пива випив?

      – Гав, гав!

      – А горілки?

      – У-у-у-у-у! – завив Бровко.

      – У твій невід знову нічого не попалося?

      – Та воно попалося! Але ж не будемо ми водолаза їсти!

      – Опанасе, багато дичини цього року?

      – Ой багато! І качки, і зайці…

      – Ну, так…

      – Але ж дорого!

      Сидить чукча, ловить рибу. Поруч випливає американський підводний човен.

      – Хелло, містер! Ви не бачили, куди попливла російська субмарина?

      Чукча показав пальцем.

      – Норд-вест! – командує американець.

      За півгодини спливає російський підводний човен.

      – Товаришу, чи не бачив, куди попливло американське судно?

      – Норд-вест! – радісно кричить чукча.

      – Ти не мороч голову! Краще пальцем покажи!

      Майор:

      – Полковник так довго цілився, що заєць сам застрелився…

      – Ось, почитай, Ганю про риб, – каже Микита. – Може навчишся у них мовчати.

      – Рідненький! Може б ти повчився у них пити тільки воду?

      – Микито, твій пес вкрав мої черевики!

      – Здурів, Опанасе? Мій Бровко ніколи взутий не приходив!

      – А чому у вас є тільки риба, запечена в тісті?

      – А тому, що немає кому її чистити!

      – Був я на полюванні в Африці. Одного разу заночував просто неба. Аж тут до мене підкрався лев, та так близько, що я відчув його дихання на своїй шиї!

      – І що?

      – Підняв комір…

      Ранок. Тиша. На березі річки сидять три рибалки. До одного підпливає жаба і пошепки запитує:

      – Клює?

      Той (пошепки):

      – Ні…

      Вона до другого пливе:

      – Клює?

      – Ні…

      До третього:

      – Клює?

      Він:

      – Т-с-с… Клює…

      Жаба шумно підстрибує, відкидається на спину і репетує:

      – А мені пофіг! Я тут плаваю!

      Біля вогнища.

      – Єдиний наказ, який

---

Скачать книгу