Жорстоке небо. Максим Кидрук
Читать онлайн книгу.
як і решта вищого керівництва ДП «Аронов», ще не відійшов від святкування продажу перших літаків компанії «Франс Континенталь». (Спогади про гулянку завдавали фізичного болю, саме дійство виглядало тепер якимись диявольськими ігрищами, ідіотським балом на кістках, адже більшість з тих, хто був на вечірці, не встигли не те що протверезіти, а навіть заснути по-людськи, як один з «обмитих» лайнерів уже розбився під час посадки в аеропорту Парижа.) Григорій, на відміну від Анатолія Реви, після святкування не склепив очей і протягом останньої години страшенно хвилювався. Сумніви шарпали серце. Перед тим як зателефонувати босу і повідомити про катастрофу, він мав кілька телефонних розмов, що визначили його долю, напевно, на найближчі десять років. Першу – з Дем’яном Шафіним, віце-президентом з фінансів та економіки. Надалі домовлявся про переліт до Парижа на найближчий час із чартерною компанією «Скай Дрім», організатором ділових та корпоративних авіаперевезень на повітряних суднах VIP-класу. «Скай Дрім» працювали в режимі 24/7 і вже за хвилину повідомили, що в них є вільний «Hawker 800 XPi»,[47] а пілоти будуть готові впродовж години. Авер’янова це влаштовувало. Він не знав, якою буде його доля, майбутнє було поглинуте сірим туманом, але усвідомлював, що відтепер змінити нічого не може. Лишалося просто чекати. І спостерігати.
Він сидів у кріслі Реви (колись давно колеги обмінялись дублікатами ключів від своїх кабінетів – про всяк випадок), несвідомо соваючи туди-сюди одну з шухляд довжелезного робочого столу, і чекав на приїзд Анатолія.
Завібрував телефон. Григорій витягнув з кишені iPhone старої моделі, три роки тому подарований Анатолієм Ревою на День народження, – девайс, до якого він так і не звик, – і побачив, що від абонента «ШАФІН» надійшло текстове повідомлення:
«Я в Борисполі».
Натиснувши «Відповісти», Авер’янов швидко набрав:
«Літак буде готовий через 40 хв. Один з пілотів чекає в Терміналі С», – запевняючи себе, що тремтіння рук – це наслідок надмірного вживання алкоголю, а не того, про що так не хочеться думати.
Він очікував смс у відповідь, але Дем’ян Шафін нічого не надіслав. Не витерпівши, Григорій схопив до рук телефон і надрукував:
«Не облажайся».
На цей раз Шафін відписав майже відразу:
«Не дрейф…І не задовбуй».
За хвилину-півтори Григорій узявся набирати нове повідомлення:
«Не забудь, що в Орлі тебе не зустрічатимуть. До PN добираєшся сам. Я перетелефоную Пеллеріну, коли будеш на місці», – проте стер смс, не відправляючи. Мабуть, справді краще не дратувати. Перед тим як завернути таксі до офісу, Авер’янов заїхав до Шафіна, розбудив його і пояснив усе особисто. Є речі, які не варто довіряти мобільному телефону. Дем’ян усе зрозумів, Дем’ян завше розумів його з півслова, а це означає: знає, що робити.
«Як же невчасно», – кусаючи губу, думав Григорій (наче загибель сорока дев’яти людей може бути вчасною…). Бісова катастрофа сплутала всі карти.
«Hawker 800» – британський двомоторний реактивний літак бізнес-класу, розроблений корпорацією «British Aerospace» на початку 1980-х років. З 2007-го його виготовляє компанія «Hawker Beechcraft». Розрахований на перевезення від 8 до 13 пасажирів на відстань 4 900 км. «Hawker 800 XPi» – одна з модифікацій цього літака.