Поснули – пильнувальники – циклопи,

      Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.

      Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,

      Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.

      Та – із мачини – й інший – полігон.

      І дійсности – міняється – нога.

      Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —

      І яблуневий сад – із вух – й легень. —

      На перетрус – буття – ідіофони.

      Й знов – вагонетки – з трупами коханих.

      Попід – навіяним – хребти – й первинне —

      Під тягарем – процесів – виживання.

      Та – намір – й найстабільніший – конструкт,

      Де – вічність – з проминальним – у триктрак.[14]

      Нащадка – пильно – ненька – і татусь.

      Попід ногами – жовті зябра – Стікс.

      Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —

      Всі з’яви – з невимовного – ниток.

      З тунелів сну – і піші, і – комонні.

      Заки й вони – на цяточки – туману.

      Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.

      Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.

      Поверх – притоптаної – типчини[16] —

      Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —

      У фіялкове – переходить – сіре,

      На – тлі я кого – залишки – косарок. —

      Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —

      Вхистився – світ з додатками – в силур. —

      Летовище. Вправляється – літун:

      Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.

      На крилах – річка, де – мигтять – плоти,

      Балькон з тітусею, брезентний – тент.

      Поодаль – віник – місто – підміта,

      Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —

      На розі – репетує – газетяр:

      Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,

      Якого – в пік – години – гомініди,

      Що – крізь – усі – нашарування – й надми.

      В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —

      Витягується – світ, – тремтить, – галака. —

      Й – за голову, аж тіпа – очману:

      Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

      Єдиний – дух – і стрижні, і міцели.[17] —

      Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі.

      Лакрицею – пів неба – позвисало,

      Готуючи – перехідну – посілість,

      Де – людству – новий вимір – альбатрос. —

      Й біжить – факір, на голові – матрац,

      Бо – кожному – щемить – й місяцетрус,

      І